59. Сприймання та розуміння слова. Фактори, які впливають упізнання слів.

Фактори:

-фонетичні ознаки

- різні ознаки мовного сигналу

- сеатичні ознаки

- орієнтування людини

(логоген- пристрій, які підсумовує, акамулюючі інформацію від мовних сигналів, що міститься у певному контексті висловлювання і образ слова при цьому, сприймаються завдяки його частотності).

65. Механізм смислового сприймання висловлювання

Численні дослідження зарубіжних і вітчизняних вчених засвідчують, що мовленнєве сприймання є неоднорідним і багатоплановим процесом. Складність цього психічного явища обумовлюється, насамперед, тим, що, будучи, з одного боку, процесом безпосереднього чуттєвого пізнання, воно, з іншого боку, через специфічність свого об’єкта – мовленнєвого повідомлення, є процесом другосигнального відображення дійсності, тобто процесом розкриття опосередкованих словами зв’язків і відносин.

Проблеми сприймання мовлення досліджували, зокрема, О. Лурія, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Дж. Міллер та інші. Вони пропонували різні теоретичні підходи до сприймання як різних мовленнєвих одиниць, так і мовлення взагалі в процесі міжлюдської комунікації. В ході досліджень зверталася увага на різні фактори, що впливають на сприймання мовлення, зокрема – емоційний стан (М. Вітт, Е. Носенко), індивідуальні когнітивні настановлення (В. Адмоні) членів комунікації.

Механізми сприймання висловлювань вдало описала І. Зимня [3]. Вона, зокрема, з’ясувала, що стратегія сприймання класу висловлювань і тактика сприймання окремого висловлювання дуже відрізняються, оскільки залежать від лінгвістичних і психологічних характеристик певного висловлювання чи класу висловлювань. Дослідниця наголошує, що механізм сприймання може значно залежати від індивідуального досвіду реципієнта. І, нарешті, вона вважає, що сприймання окремого висловлювання залежить від сприймання цілісного тексту.

Сам механізм сприймання мовленнєвого висловлювання, за І. Зимньою, можна описати так: на основі ототожнення слова приймається рішення про смислову ланку (синтагму, дослівне сполучення), потім – про зв’язки між смисловими ланками, після цього настає фаза „смислоформулювання”, яка полягає для слухача в узагальненні результату всієї цієї перцептивно-мисленнєвої роботи і переведенні його (результату) на одну цілу, неподільну одиницю сприймання – загальний смисл сприйнятого повідомлення [3]. Як вказувала у своїх працях І. Зимня, сприймання певного висловлювання значно залежить від сприймання цілісного тексту.

66. Психолінгвістична та лінгвістична природа тексту, особливості його сприймання??????

Сучасна теорія тексту є тією перспективною галуззю філологічних досліджень, яка прагне об'єднати всі знання про текст, вивести наукові пошуки у сфері лінгвістики на якісно новий рівень. Спочатку вчені досліджували мову, розглядаючи звук, слово, словосполучення та речення. Але ж вивчення тексту допомагає пізнати особливості функціонування мовних одиниць у просторі більшому, ніж речення. Стрімкий розвиток мовознавчого напряму досліджень в останні роки сприяв переходу до вивчення мови на рівні тексту.

Той інтерес до тексту, який спостерігається нині, можна пояснити прагненням осмислити роль цієї мовної одиниці в здійсненні мовної комунікації у різних сферах людської діяльності.

Різноманітність підходів до тексту дає не тільки неосяжний простір для досліджень, а й нові складнощі при оцінюванні особливостей тексту як матеріальної форми твору. Одна з них - пошук точного критерію для інтерпретації того чи того елемента тексту у відповідному ключі - як символа або як знака, міфологічного підтексту тощо, а також для інтепретації тексту як системи цих елементів. Складається враження нескінченної множини можливостей тлумачення будь-якого тексту. Водночас серед такої неосяжної різноманітності привертають увагу дві виразні тенденції:

1. прагнення розшифрувати текст, знайти в ньому прихований зміст;

2. зворотна попередня оцінка тексту як ілюстрації якогось вищого принципу, ідеї або проблеми.

Попри діаметральну протилежність цих способів тлумачення тексту, їх об'єднує наявність бінарності (текст/нетекст). Причому щоразу сам текст з'являється як щось вторинне. Незалежно від того, шукаємо ми в ньому символ, чи міф, чи культурно-історичну проблематику, чи класичну взаємодію форми і змісту, ми все одно шукаємо щось, крім самого тексту. Щоб визначити роль інтерпретації у вивченні тексту із суто теоретичною або практичною, прикладною, метою, слід розглянути деякі властивості тексту крізь призму властивостей людського сприйняття текстовової інформації.

Будь-якому текстові притаманні особливості мови, а саме — здатність слів називати, позначати й описувати явища дійсності. Отже, текст становить собою фіксоване завершене повідомлення. Однак тут уже виникає ймовірність серйозної помилки: художній текст не можна вважати таким самим повідомленням, як і текст документальний, оскільки він не описує реальних конкретних подій, хоча називає явища і предмети тими ж мовними засобами.

Текст художній, на відміну від нехудожнього, не документує дійсність, а ніби "імітує" її. У повідомлень художнього тексту інша інтенція, хоча й спільні мовні засоби. Ця відмінність відома читачеві, адже він розгортає роман із іншою метою, ніж енциклопедію чи газету з прогнозом погоди. Але якщо художній текст не повідомляє нам фактів, ідентичних їхнім словесним позначенням