2.7 Існують певні правила оформлення таблиць:

1. номер таблиці, її назва й сама таблиця повинні розташовуватися на одній сторінці;

2. таблиця повинна мати назву;

3. якщо одиниці виміру різні, то вони наводяться в найменуваннях граф;

4. усі дані однієї графи наводяться з однаковою точністю;

5. під таблицею можуть бути примітки до окремих граф чи клітинок;

6. графи присудка нумерують, якщо таблиця займає кілька сторінок;

7. у найменуваннях граф в разі потреби може наводитись спосіб обчислення показника;

8. таблиця не повинна мати незаповнені клітинки. Тому, якщо немає відомостей про розмір (розповсюдженість) явища, проставляють крапки (...), відсутність явища позначають знаком тире ( – ), число 0,0 ставиться у випадках малої величини, коли число в даній клітинці знаходиться за межами точності, прийнятої в таблиці, позначка (Х) ставиться в тому разі, коли клітинка не заповнюється.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого питання), та розміщують цей напис у правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці.

При перенесенні таблиці, шапку таблиці слід повторити, над нею розміщують слова “Продовження таблиці” з вказівкою її номера. Якщо шапка таблиці велика, допускається її не повторювати, в цьому випадку слід пронумерувати графи і повторити їх нумерацію на наступній сторінці. Заголовок таблиці не повторюють. Якщо всі показники, приведені в таблиці, виражені в одній і тій же одиниці, то її позначення поміщається над таблицею справа. Заміна лапками цифри, що повторюються в таблиці, математичні знаки, знаки відсотка, позначення марок матеріалу, позначення нормативних документів не допускається.

За наявності в тексті невеликого за об’ємом цифрового матеріалу його недоцільно оформляти таблицею, а слід давати у вигляді висновку (тексту), розташовуючи цифрові дані в колонки.

Формули. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Рівняння та формули треба виділяти з тексту вільними рядками (вище та нижче кожної формули). Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (-) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (*) і ділення (:).

Оформлення списку використаних джерел.

2.8 Список використаних джерел необхідно складати згідно з державним стандартом в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (якщо авторів більш, ніж 3). Бібліографічний опис літературних джерел (монографій, книг та брошур) складається з таких елементів:

– прізвище та ініціали автора, авторів (якщо автора не вказано, то наводяться відомості про осіб, які брали участь у написанні монографії, книги – відповідального редактора, укладача тощо);

– назва друкованої праці;

– місце видання;

– назва видавництва;

– рік видання;

- кількість сторінок.

Слід враховувати, що іншомовні джерела та література не підлягають перекладу, а подаються мовою оригіналу. Приклади оформлення бібліографічного списку подано в додатку 4. Матеріали, взяті з Інтернету, повинні також мати повне презентування зі вказівкою на інтернетне джерело і повним шляхом його пошуку.

2.9 Посилання. Посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Кількість використаних джерел не повинна бути меншою кількості посилань. Бажано на одній сторінці тексту використовувати по 2 і більше посилань.

Особливу увагу при написанні наукової роботи(проекту) слід приділити використанню наукових праць інших авторів. Таке використання можливе лише за умови дотримання авторських прав, за допомогою належним чином оформлених посилань.

Посилання на джерела робляться згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад, “… давши визначення терміну “репутація”, Р. О. Стефанчук вказує, що воно походить від латинського слова reputatio, яке означає обдумування … [30, c. 17]”.

Відповідний опис у списку використаних джерел:

30. Стефанчук Р. О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві. — К.: Науковий світ, 2001. — 303 с.

2.10 Цитати. Сильною стороною наукової праці є вміння автора на підтвердження своєї правоти посилатися на авторитетні джерела або дискутувати зі своїми опонентами. У цьому випадку академічний етикет вимагає правильно відтворювати текст цитати. Текст цитати береться в лапки, приводиться в тій же граматичній формі, що і відповідному джерелі, зі збереженням особливостей авторського тексту.

При непрямому цитуванні (при викладі думок інших авторів своїми словами) варто гранично точно викладати авторські думки й коректно оцінювати думки опонента. Цитування не повинне бути ні надлишковим, ні недостатнім: надлишкове цитування створює враження компілятивного характеру роботи, а недостатнє — знижує наукову цінність роботи здобувача.

2.11 Примітки. Примітки до тексту, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на аркуші декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. …

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують, і після слова “Примітка” ставлять крапку.

Курсова робота(проект) – це навчально-наукова робота, а тому не потрібно її прикрашати різними художніми атрибутами.