26 Принцип радіоприйому.

Радіоприймання - це процес послідовного пере­творення електромагнітних коливань в електричні, механічні та звукові. У місцях прийому сигнали радіохвиль приймаються за допо­могою приймальної антени. Вони подаються на вхід радіоприймача. В антені передавальної радіостанції струми високої частоти перетворюються в електромагнітні радіохвилі. Антена радіоприймача індукує (приймає) ці сигнали, перетворюючи їх із електромагнітних в електричні. Вибірковий прийом конкретної радіостанції виконується вхід­ним вибірковим пристроєм (ВВП) приймача. Прийнятий радіосигнал буває дуже слабким тому, що у міру віддаляння радіоприймача від передавальної станції енергія електро­магнітних хвиль зменшується. Тому прийняті ВЧ сигнали у радіоприймачеві підсилюються за допомогою підсилювача високої частоти (ПВЧ). Але органи людського слуху здатні сприймати тільки НЧ радіосигнали, тому від ВЧ радіосигналів позбавляються в радіоприймачеві за допомогою детектора (Д). Детектування - це процес виділення НЧ корисного радіосигналу (коливань НЧ) із прийнятого модульованого ВЧ радіосигналу. Виділені таким чином струми НЧ підсилюють за допомогою підсилювача низької (ПНЧ). Потім їх подають на гучно­мовець або в акустичну систему, де електричні сигнали перетво­рюються спочатку в електромагнітні, потім в механічні коливання мембран та дифузорів і в звукові. Сучасна радіоапаратура, яка призначена для прийому передач радіомовних станцій побудована за супергетеродинною схемою. Структурні схеми супергетеродинних радіоприймачів бувають: без УКХ діапазону; з ультракороткохвильовим діапазоном; стереофонічні радіоприймачі. На вході радіоприймача вмонтована антена, яка призначена для прийому радіосигналів. ВВП здійснює виділення корисного сигналу із всієї сукупності радіосигналів, які приймаються антеною. Підсилювач високої частоти (ПВЧ) призначений для збільшення напруги сигналу на його несучій частоті. Перетворювач частоти (ПЧ) складається із змішувача (Зм) та гетеродину і використовується для перетворення коливань різної частоти, які називають коливанням проміжної частоти. Підсилювач проміжної частоти (ППЧ) здійснює основне підсилення корисного сигналу, забезпечує необхідну вибірність за сусіднім каналом і чутливістю радіоприймача. На вході сучасних радіоприймачів використовують автоматичне регулювання підсилення (АРП) з метою підтримання постійної напруги проміжної частоти. У детекторі (Д) відбувається перетворення модульованих коли­вань високої (проміжної) частоти в електричні коливання низької частоти. Підсилювач низької частоти (ПНЧ) підсилює низькочастотні коливання, які утворені на виході детектора.

27.Споживні властивості радіоприймальної апаратури.

Споживні властивості радіоприймальної апаратури поділяються на функціональні, ергономічні, естетичні та надійності. Функціональні властивості апаратури: діапазон приймання частот, чутливість, вибірковість, якість відтворювання радіосигналу, гучність звучання, потужність відтворюваного електричного сигналу, можливість утворення стереомовлення, можливість використання додаткових пристроїв (підсилю­вачів низької частоти, магнітофона, годинників, акустичних систем, головних телефонів тощо). Діапазон приймання частот (радіохвиль) - ділянка частот, у межах якої здійснюється радіоприйом для конкретного виду і моделі радіоприймальної апаратури. Чутливість - це властивість радіоприймача приймати радіо­сигнали при їх мінімальній напрузі на вході (антенні) та забезпечувати при цьому нормовану вихідну потужність. Вибірковість (селективність) — це здатність приймача виділяти корисний радіосигнал із всієї кількості сигналів, які впливають на антену. Частотна характеристика радіоприймачів чи діапазон відтворюваних частот характеризує ширину діапазону звукових частот, відтворюваних радіоприймачем без спотворень. Якість відтворювання сигналу характеризується ступенем спотворень, які вносилися радіоприймальним пристроєм до спектра відтворюваних частот. Зайві частоти погіршують якість передач, сприяють появі небажаних ефектів. Гучність відтворюваних звуків визначається перш за все потужністю відтворюваного електричного сигналу низької частоти. Вона визначається можливістю апаратури озвучувати приміщення, різного за площею. Ергономічні властивості радіоприймальної апаратури відпові­дають гігієнічним, антропометричним, фізіологічним, психофізіоло­гічним і психологічним вимогам людей. Гігієнічні показники ергономічних властивостей характеризують рівень температури елементів корпуса, які нагріваються; напругу магнітного і електричного полів; рівень запиленості, токсичності матеріалів, з яких виготовлено та оздоблено радіоприймачі; шум під час роботи. Антропометричні показники — це відповідність конструкції можливостям людини, наприклад, органів керування ручок, кнопок радіоприймача, руки людини. Фізіологічні та психофізіологічні показники - відповідність конструкції, розмірів, форми, кольору, звукової інформації, визначають зручність встановлення і підготовки радіоапаратури до експлуатації. Естетичні властивості включають інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції та досконалість виробничого виконання. Інформаційна виразність - здатність відображати у своєму оформленні культурні норми і прогресивні тенденції. Раціональність форми - відповідність форми апаратів їх призначенню. Цілісність композиції - художня виразність виробів. Досконалість виробничого виконання - якість виготовлення, досконалість оздоблення, відсутність дефектів. Надійність радіоапаратури характеризується: безвідмовністю, довговічністю, ремонто­придатністю та збережуваністю. Безвідмовність виражається середнім терміном (у годинах) роботи апаратури до її відмови. Довговічність виражається часом її експлуатації до такого стану, коли ремонт стає недоцільним. Ремонтопридатність - можливість попередження і виявлення причин виникнення