Мал. 16.1. Рейтинги України по субчинниках технологічної конкурентоспроможності (2006-2007 рр.)
Таким чином, сучасні тенденції розвитку національної економіки не відповідають постіндустріальному вектору глобальних перетворень. До ключових проблем, що гальмують розвиток національної інноваційної системи, треба віднести наступні.
Відсутність чіткої концепції інноваційних національних пріоритетів, цілеспрямованого, послідовного і системного управління інноваційними процесами з боку держави, незадовільне інституціональне забезпечення інноваційних зрушень, нестабільність, фрагментарність і суперечність нормативно-правової бази інноваційної діяльності.
Існування системних проблем в розвитку наукової і науково-технічної сфери, деградація интеллектоемких секторів національної економіки, недостатнє використання інноваційного потенціалу української науки і освіти. Аналіз свідчить, що, незважаючи на ріст об'єму виконаних і науково-технічних робіт в Україні (див. таблицю. 16.3), їх питома вага у ВВП постійно скорочується (див. мал.16. 2).
Таблиця 16.3
Об'єм виконаних наукових і науково-технічних робіт в Україні (1996-2006 рр.)
Роки |
Всього, у фактичних цінах |
у тому числі: |
|||
фундаментальні дослідження |
прикладні дослідження |
розробки |
науково-технічні послуги |
||
1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 |
111,7 1263,4 1269,0 1578,2 1978,4 2275,0 2496,8 3319,8 4112,4 4818,6 5354,6 |
140,6 188,5 205,5 220,5 266,6 353,3 424,9 491,2 629,7 902,1 1141,0 |
321,6 309,2 297,5 330,4 436,7 304,9 343,6 429,8 573,7 708,9 841,5 |
606,9 693,7 682,8 918,6 1106,3 1317,2 1386,6 1900,2 2214,0 2406,9 2741,6 |
42,6 72,0 83,2 108,7 168,8 299,6 341,7 498,6 695,0 800,7 630,5 |
Рис.16
2. Витрати Державного бюджету на наукові
і науково-технічні роботи в Україні (%
до ВВП)
Незадовільне фінансування наукової і науково-технічної діяльності. Незважаючи на Указ Президента України від 20 серпня 2001 р., яким Кабінету Міністрів України доручалося передбачити, починаючи з 2002 г. у проектах Державного бюджету України засобу на фінансування наукової і науково-технічної діяльності відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (1991 р.) у розмірі 1,7% ВВП, фактичні об'єми такого фінансування в п'ять разів менше (див. мал. 3). У 2005 р. бюджетні витрати на науку склали 0,38% ВВП, в 2006 р. - 0,4, в 2007 р. - 0,41, в 2008 р. - менше 0,4%. Аналіз свідчить, що на сьогодні державне фінансування інноваційної діяльності в Україні пов'язане з розвитком III і IV технологічних устроїв. Звідси формується модель економіки, яка за своїми базовими характеристиками не потребує інновацій і не має стимулів для інвестицій в людський капітал.
Низька інноваційна активність вітчизняного бізнесу (див. мал. 3). Незважаючи на ріст загальної суми витрат підприємств на інноваційні цілі (з 1760,1 млн. грн. в 2000 р. до 6160 млн. грн. в 2006 р.), їх загальний об'єм залишається невеликим. Показовий в цьому відношенні той факт, що одна тільки корпорація «Sony» щорічно витрачає на інноваційні цілі 5 млрд. дол.