16.4. Принципи інтеграції національної економіки у світову економічну систему

Світова економічна система включає взаємозв'язані національні економіки з аналогічними або такими, що розрізняються економічним, політичним і ідеологічним порядками. В зв'язку з цим виникає проблема взаємовідносин світової економічної системи і національної економіки тієї або іншої країни.

Тут слід виділити головний аспект цієї проблеми : чи встановлює світова система по відношенню до тієї або іншої країни «Режим найбільшого сприяння» або, навпаки, прагне не допустити або утруднити входження цієї країни в замкнуті економічні і політичні угрупування? Це тим більше актуально в умовах домінування країн і угрупувань, що мають економічну потужність, диктують свої умови, на яких та або інша країна може претендувати на прийнятну для себе форму інтеграції у світову економічну систему.

Розглянемо деякі аспекти «прийнятності» для світової спільноти тієї або іншої країни - претендента на інтеграцію.

Одним з найважливіших критеріїв «прийнятності» є відповідність економічного, політичного і ідеологічного порядків в країні, бажаючій інтегруватися в яке-небудь економічне угрупування, характеру цих порядків, що склалися в цьому угрупуванні.

Відома організація «Фридом Хаус» опублікувала в 1990г. результати обстеження 61 країни, проведеного в 1989-1990гг.

У цьому обстеженні країни розділялися на три категорії: «вільні», «частково вільні», «сковані». Ці категорії виділялися з урахуванням двох чинників:

1. політичні права, які дають людям можливість вільно брати участь в політичному процесі;

2. громадянські права, які пов'язані зі свободою розвивати погляди, переконання і особисту (у тому числі економічну) незалежність від держави.

Помітимо, що ці чинники відбивають і взаємозв'язок економічного, політичного і ідеологічного порядків тієї або іншої країни.

Згідно з результатами обстеження, більше 60% населення світу в даному періоді проживало в «вільних» і «частково вільних» країнах з майже однаковими ліберальними демократіями: формально встановленими гарантіями охорони політичних прав і громадянських свобод і з юридичними (інституціональними) механізмами саморегулювання. Усі країни, що увійшли до Європейського союзу, також належали до категорії «вільних». Зовсім не ідеалізуючи поняття «Вільної країни», усвідомлюючи відносний характер цього поняття, ми проте повинні констатувати, що в країнах ЄС, де існують відмінності в політичній орієнтації правлячих еліт - від «соціалістичної» до монархічної, - встановлені близькі за характером економічні порядки, що поєднуються з різними формами демократії (від ліберальної до консервативної). Отже, отримати «режим найбільшого сприяння», наприклад, для України за інших рівних умов можна у разі формування в Україні таких економічного і політичного порядків, які сформовані в потужних інтеграційних угрупуваннях типу ЄС, - соціально орієнтованої ринкової економіки з розвиненою демократією. Тим більше що за Конституцією України, її Цивільному кодексу державний (політичний) порядок - це демократична форма правління.

Іншою не менш важливою передумовою отримання «режиму найбільшого сприяння» є зацікавленість домінуючого економічного угрупування в прийомі країни і в якості кого в це угрупування. Досить поглянути на величину і структуру запасів корисних копалини стратегічного значення, а також рівень оплати праці в Західній, Центральній і Східній Європі, щоб дійти висновку про чітку зацікавленість Західної Європи у використанні країн Центральної і Східної Європи, що інтегруються в ЄС, з метою отримання дешевої робочої сили для трудомістких процесів і отримання стратегічної сировини.

Среднечасовая заробітна плата в Західній Європі складає 17,78, Центральній і Східній Європі - 1,23 дол. США.

Інтеграція національної економіки у світову економічну систему, тобто в її домінуючі угрупування, може бути здійснена у разі схожості економічного і політичного порядків і зацікавленості цих угрупувань в прийомі країни, що інтегрується, на певних умовах.

Економічна інтеграція - багатоетапний процес. Зазвичай вона починається угодою між країнами, які надають один одному пільги. Поступово міра інтеграції росте у міру переходу від одного рівня до іншого (таблиця.16.1).

Таблиця 16.1.

Форми економічної інтеграції

№ з/п	Назва інтеграційного об'єднання	Відношення до мит	Тип зовнішньоторговельної політики	Відношення до чинників виробництва	Тип економічної політики
1	Зона вільної торгівлі	Ліквідовані	Індивідуальна зовнішньоторговельна політика країн-учасниць з третіми країнами	Немає вільного руху чинників виробництва	Кожна країна проводить свою економічну політику
2	Митний союз	Ліквідовані	Єдина зовнішньоторговельна політика з третіми країнами	Немає вільного руху чинників виробництва	Кожна країна проводить свою економічну політику
3	Спільний ринок	Ліквідовані	Єдина зовнішньоторговельна політика з третіми країнами	Вільний рух чинників виробництва	Кожна країна проводить свою економічну політику
4	Економічний союз	Ліквідовані	Єдина зовнішня політика з третіми країнами	Вільний рух чинників виробництва	Єдина координація усієї економічної політики (за винятком грошової)
5	Економічний і валютний союз	Ліквідовані	Єдина зовнішня політика з третіми країнами	Вільний рух чинників виробництва	Єдина економічна (у тому числі і грошова) політика

Першим рівнем інтеграції є зона вільної торгівлі. У цьому типі угоди усі держави-учасники усувають тарифи на експорт продуктів один одного, і в той же час кожна держава зберігає незалежність у виборі торгової політики по відношенню до інших держав. Не існує загальної торгової політики відносно країн, що не входять в зону вільної торгівлі.

Другим рівнем інтеграції є митний союз, у рамках якого усі мита між країнами, що входять в нього, ліквідовуються і союз приймає загальну зовнішню торгову політику відносно інших країн. Митний союз, укладаючи договори з країнами, що не входять в союз, діє як єдине ціле.

Третім рівнем інтеграції є спільний ринок, у рамках якого ліквідовуються усі тарифи, бар'єри для переміщення чинників виробництва, виробляється загальна зовнішня торгова політика по відношенню до країн, членами спільного ринку, що не являються.

Четвертим рівнем інтеграції є економічний союз, що включає усі принципи спільного ринку, але доповнюючий ці принципи об'єднанням економічних інститутів, що регламентують діяльність усіх країн-учасниць, а також що припускає координацію їх економічної політики.

П'ятим рівнем інтеграції є економічний і валютний союз. У рамках такого союзу на додаток до правил, діючих в економічному союзі, вводиться необхідність використання єдиної валюти (наприклад, «євро» в країнах ЄС).