Структура промислового виробництва у світі і в Україні(у % по 2000г.)

Галузі	Світ в цілому	Розвинені країни	Росія	Україна
Промисловість....... що добуває.......... оброблювальна....... у тому числі: харчова............ легка............ хімічна і нафтохімічна. металургія і обробка металу. машинобудування....... Виробництво і розподіл газу	100 10,4 81,9 10,9 5,5 13,2 5,8 35,9 7,7	100 5,9 87,7 9,5 4,1 13,3 4,2 45,3 6,5	100 24,4 66,7 11,1 1,7 8,4 21,6 8,0 8,9	100 11,6 73,7 18,0 1,3 6,7 22,8 11,3 15,2

Найбільші відмінності промислової структури України від світових показників полягають в надзвичайно низькій долі машинобудування, основою науково-технічного прогресу, що являється, а також легкій промисловості. В той же час питома вага паливно-сировинного комплексу занадто завищена, що знижує ефективність національної економіки в цілому.

До останнього часу структурні зрушення в економіці України відбувалися стихійно внаслідок вимушених змін в цінових співвідношеннях і під впливом неузгоджених і суперечливих макроекономічних регуляторів. Не було враховано, що багаторівнева радянська економіка, що характеризувалася технологічною неоднорідністю, не могла бути реформована на базі цін ринкової рівноваги, а вимагала поетапного пристосування до ринкових регуляторів, активної цінової політики з боку держави. Фактично була досягнута псевдоринкова рівновага, що сприяла деградації галузей кінцевого продукту.

У 1991 - 2000 г.г. при рості загального індексу цін (з урахуванням деномінації карбованця при переході на гривну) в 1,52 разу ціни на продукцію енергетики виросли в 5 разів, паливній промисловості - в 4,19 рази, чорній металургії - в 3,30 рази, а машинобудування і легкої промисловості знизилися відповідно на 7% і 60%. Це зумовило поглиблення промислової кризи, ріст долі галузей проміжного продукту і істотне зменшення долі галузей, що виробляють кінцевий продукт.

До особливостей структурної перебудови в Україні відносяться і міжгалузеві перекоси в податковому навантаженні; різні темпи спаду, що відбилися в основному на оброблювальній промисловості. Наприклад, доля харчової промисловості у ВВП - 7,7%, а вона платить 25,1% усіх податків на виробництво і імпорт, тобто податки харчової промисловості приблизно в 3,26 разу вище, ніж її об'єктивна доля в структурі ВВП. При 1,1 % у ВВП текстильна і шкіряна промисловість має долю в податках в 2 рази вище; доля машинобудування у ВВП - 5,2, а в податках - 7,8%. Але ці ж галузі роблять кінцевий продукт, їх особливістю є найбільша питома вага доданої вартості, тобто та умова, яка забезпечує в цілому економічний розвиток і його темпи. Високі податки стримують розвиток галузі, деформують структуру економіки. У теж час галузі, що виробляють проміжні продукти, - сировина, матеріали, напівфабрикати, а також деякі галузі комерційної діяльності мають пільгове оподаткування. Наприклад, доля фінансового посередництва у ВВП - 2,6%, а доля в податках - тільки 0,4%; для торгівлі у ВВП - 11,2%, а в податках - 6,8%; доля металургії у ВВП - 4,1%, в податках - 2%.

В цілому пропорції національної економіки свідчать про економічну відсталість України : непропорційно низька доля машинобудування, яку потрібно підняти в 2-3 рази, щоб вирішувати будь-які економічні проблеми. На заході питома вага машинобудування в середньому складає 40%, а в найближчі 10-15 років повинен зрости до 50%, в Україні ж 14-15%, а у ВВП - 4,6%, що є найбільш слабким місцем Української економіки.

Великий перекіс в економіці України існує в структурі і розподілі доданої вартості, про що свідчить таблиця. 15 3.

Таблиця 15.3