1.3. Теоретичні підходи до визначення структури національної економіки

Під економічною структурою національної економіки розуміється сукупність функціональних взаємозв'язків, що історично склалися, стійких, здатних до відтворення, між різними одиницями національної економіки.

Основоположник структурного аналізу національної економіки Г. Панів вважає, що структура є способом впорядковування різних одиниць в економіці і формування між ними органічної взаємодії.

Існує два типи структури національної економіки :

1)Економічні структури, що визначають функціонування економічних одиниць національної економіки, вивчають характер взаємозв'язків між ними представляють інтерес, оскільки вони визначають суть національної економіки;

2)Неекономічні структури, що визначають функціонування неекономічних одиниць - культури, утворення і так далі. Їх аналіз представляє інтерес в тому ступені, в якому ці одиниці і взаємозв'язок між ними роблять вплив на функціонування національної економіки. Ф.Перу вважає, що структура національної економіки відрізняється пропорціями і стосунками між її складниками.

Пропорція - це значення підданої аналізу одиниці національної економіки по відношенню до інших.

Стосунки - це відносно стійкі зв'язки між одиницями національної економіки, здатні до зміни і збереження.

Ш. Ломм припускає протилежне значення структури національної економіки. Це стійкі стосунки між одиницями національної економіки, що визначають суть національної економіки в часі і просторі.

Р. Тімбергенг вважає важливим проведення структурного аналізу національної економіки, оскільки він дозволяє визначити її суть і зробити прогноз майбутнього стану і розвитку, при цьому виходить з наступних особливостей структурного аналізу національної економіки :

1) він дозволяє більш повно пояснити процеси, що протікають в національній економіці;

2) він дає можливість на підставі даних, отриманих в результаті проведення структурного аналізу, виробити ефективнішу і результативнішу національну політику, яка буде гнучкішою, адаптованою і актуальною.

Виділяють наступні елементи структури національної економіки :

1) домашнє господарство, структури національної економіки, що мають на увазі розгляд, як взаємозв'язки між домашніми господарствами.

Виділення цього виду структур пов'язане з тим, що домашнє господарство є потужним економічним суб'єктом, що виробляє значну частину національного багатства, впливає на характер інших взаємозв'язків;

2) соціальна структура, що виходить з ділення національної економіки на певні сектори, які знаходяться між собою в органічному взаємозв'язку. Ділення робиться за різними критеріями, наприклад, групам населення, підприємств, видами праці. Зазвичай виділяє державний і приватний сектори економіки;

3) галузева структура, що припускає виділення галузей економіки і визначає характер і суть взаємозв'язку між ними. Галузь національної економіки - це одиниці національної економіки, в процесі громадського виробництва, що виконують схожі функціональні завдання. Цей вид структуризації національної економіки має велике значення, оскільки дозволяє реалізувати якісне прогнозування економічного розвитку;

4) територіальна структура, припускає аналіз географічного розподілу продуктивних сил, у рамках національної економіки - розділення національної економіки на різні економічні райони;

5) інфраструктура національної економіки, що виходить з визначення роду і характеру взаємодії сфер економіки;

6) структура зовнішньої торгівлі, що припускає аналіз характеру співвідношень різних товарних груп, їх імпорту і експорту.

Структура певної національної економіки постійно змінюється і трансформується. Великий вплив на це робить науково-технічний прогрес, що змінює характер виробництва, сприяючий виникненню нових галузей і сфер економіки, що, у свою чергу, робить вплив на характер взаємозв'язків національної економіки. Тому структура національної економіки постійно змінюється, що вимагає проведення постійного структурного моніторингу (безперервне спостереження за структурними ланками, аналіз їх діяльності), порівняння реальної структури з майбутнім її розвитком.

Структура конкретної національної економіки формується під впливом безлічі чинників - географічних, культурних, соціальних, психологічних та ін. Вона специфічна стосовно кожної окремої країни і не може бути штучно впроваджена. Специфіка структури національної економіки України обумовлена тим, що вона сформувалася на основі структури економіки СРСР. В результаті розвалу СРСР була зруйнована існуюча структура національної економіки України, а зараз відбувається її тривале становлення.

Для ефективного функціонування національної економіки велике значення має галузева і міжгалузева структура. Галузева структура національної економіки полягає в угрупуванні господарських суб'єктів в однорідні по своєму складу групи, пов'язані однорідними функціональними характеристиками, - галузі національної економіки.

Галузева структура національної економіки проходить наступні етапи свого розвитку :

1) перший пов'язаний з активним розвитком і переважанням первинних галузей економіки, таких як сільське господарство, видобуток корисних копалин;

2) другий пов'язаний з розвитком і домінуванням вторинних галузей - виробництва, будівництва.

3) третій з розвитком і переважанням третинних галузей - сфер послуг.

Ці етапи розвитку галузевої структури національної економіки змінювали один одного, але для кожної окремої країни мали свої специфічні риси.

Динамічні зміни галузевої структури відбувається циклічно на тимчасово відрізку від 10 до 20 років. Для них характерні такі риси:

1) підвищення значення і об'ємів галузі в порівнянні з іншими;

2) зниження об'ємів добувної галузі в порівнянні з іншими;

3) ріст промислового виробництва на тлі сільськогосподарського сектора економіки.

Великий вплив на характер галузей структури національної економіки робить науково-технічний прогрес. Він призводить до того, що деякі галузі зникають або ж стагнируют, а інші, наприклад, атомна енергетика, активно розвиваються. Відмітною особливістю є виникнення суміжних галузей економіки - нафтохімічної, ракетно-космічної і так далі

Зміна галузевої структури йде по наступних основних напрямах:

1) принципова зміна технологій виробництва;

2) домінування оброблювальної галузі в порівнянні з тією, що добуває;

3) розвиток наукомістких галузей національної економіки;

4) зміщення центру тяжіння у бік невиробничих галузей.