1.2. Національна економіка як наука, її місце в системі економічних наук. Предмет науки

Як наука національна економіка вивчає соціально-економічні процеси в єдності стадій виробництва розподілу, обміну, споживання з урахуванням дій, що управляють, на ці процеси з боку різних суб'єктів і стосунків.

Наука «Національна економіка» в сім'ї економічних наук є інтегруючою, оскільки узагальнює знання і спирається на них по таких науках як економічна історія, історія економічних навчань, політична економія, (економічна теорія), мікроекономіка, макроекономіка, розміщення виробничих сил, регіональна економіка, міжнародна економіка які вивчені студентами на Ι і II курсах.

Курс «Національна економіка» разом з теоретико-пізнавальною, практичною функціями виконують координуючу і систематизуючу функцію, відіграє важливу роль у формуванні у випускників цілісного уявлення про національну економіку країни як багаторівневу систему. Ця дисципліна дає можливість глибше усвідомити динаміку найважливіших макроекономічних показників і пропорції національної економіки, її галузевий склад, чинники, що визначають стан і тенденції розвитку як економіки країни в цілому, так і окремих її сфер галузей і регіонів, економічних інститутів, зовнішньоекономічних зв'язків.

Дисципліна «Національна економіка» пояснює, як функціонує економіка країни. Вона описує, аналізує, але не дає рекомендації - це позитивний підхід. Аналітична частина національної економіки - позитивна національна економіка. Так позитивна національна економіка пояснює, чому в Україні обсяг промислового виробництва за період 1991- 1999 рр. скоротився на 60%, а сільськогосподарського виробництва - на 2/3.

На відміну від позитивної нормативна національна економіка дає рекомендації, рецепти дій. Ця частина науки викликає найбільші суперечки серед економістів. Українські економісти пропонують дуже різні способи активізації економічного зростання, боротьби з інфляцією, корупцією, тіньовою економікою, поліпшення платіжного балансу країни, скорочення розриву в рівнях доходів бідних і багатих в країні. Але, очевидно, пропоновані способи не мають під собою наукового обгрунтування, а тому економічна політика, заснована на них, не дає можливості ефективного рішення ключових завдань національної економіки України, яка і є головним предметом дисципліни «Національна економіка».

Національна економіка - це економіка певної країни, конкретної держави, що розглядається як цілісна господарська, соціальна, організаційна система, що має сукупний економічний потенціал в умовах державного управління і регулювання, муніципального самоврядування і ринкових стосунків. Це структурована в галузевому і регіональному просторах економічна діяльність в масштабах країни.

Рівень розвитку національної економіки, що визначає її положення у світовій економічній системі, оцінюється мірою використання національного багатства для забезпечення високого рівня і якості життя населення, національної безпеки і конкурентоспроможності країни на міжнародних ринках товарів, послуг, капіталів.

Що розуміється під терміном «національна»? Нація (держава) як історична, так і економічна категорія, є складовою частиною світу, що має специфічні економічні, геополітичні духовні властивості, що відрізняють її від інших націй, і зухвалою необхідністю у взаємодії з ними.

Що розуміють під терміном «економіка»?

У сучасному світі існує три трактування поняття економіка (від грецького oikonomia - мистецтво управління домашнім господарством) :

- сукупність виробничих стосунків;

- господарство (чи його частина - галузі і види виробництва) району, країни, групи країн, або всього світу;

-галузь науки, що вивчає функціональні або галузеві аспекти економічних стосунків.

У курсі, що вивчається, під економікою розумітимемо господарство країни, його структуру, взаємозв'язки окремих елементів цього господарства. Тоді національна економіка - це народне господарство країни.

Проте, термін «національна економіка» і «народне господарство країни» в умовах ринкової економіки не тотожні, оскільки кожен економічний суб'єкт в умовах ринкової економіки керується не народногосподарським підходом, а особистою вигодою, тому для нього у виборі управлінських рішень, особливо тактичного характеру, цей підхід не реальний. Народно-господарський підхід природний для централізованої економічної системи.

Застосовуючи термін «національна економіка», виходять з того, що господарство країни включає підприємства різних форм власності, які повинні функціонувати з урахуванням стратегічних цілей держави, проте інтереси економічних суб'єктів як в стратегічному, так і в тактичному стосунках можуть бути різними, управляти ними безпосередньо з єдиного центру практично неможливо. Не лише структура, але і взаємовідносини усередині економіки країни в умовах ринку істотно відрізняється від умов цетралізовано-управляємої економіки. У цих умовах функції держави по регулюванню економіки істотно змінюються.

Оскільки у сучасному світі практично усі країни працюють в умовах ринкових стосунків з більшою або меншою мірою дії держави на економічну діяльність, доцільніше використати поняття «Національна економіка».

Головними суб'єктами національної економіки є господарські одиниці, домогосподарства, держава.

Кожен з суб'єктів прагне якнайповніше реалізувати свої економічні інтереси.

Національній економіці, як цілісній системі, властиві наступні основні ознаки:

- наявність тісних економічних зв'язків між господарюючими суб'єктами на основі розподілу праці;

- загальний економічний простір, який характеризується :

а) єдиним економічним законодавством;

б) загальною грошовою одиницею;

в) загальною грошово-кредитною і фінансовою системами;

- наявність єдиного економічного центру, який виконує регулюючу і координуючу роль за допомогою засобів економічної політики;

- загальна система економічного суверенітету;

- територіальна цілісність;

- загальна система економічного захисту.

Головними цілями національної економіки є: стабільність, ефективність, справедливість через забезпечення:

1. Стабільного росту національного обсягу виробництва;

2. Високого і стабільного рівня зайнятості;

3. Стабільного рівня цін;

4. Підтримка рівноважного платіжного балансу країни.

Ці цілі національної економіки досягаються через застосування певних інструментів, якими є :

- фіскальна політика;

- грошово-кредитна політика;

- політика регулювання доходів;

- зовнішньоекономічна політика.

Загальним і кінцевим результатами функціонування національної економіки є приріст національного багатства, об'ємів прибуткових і потрібних суспільству товарів і послуг, найбільш ефективне використання обмежених людських і матеріальних ресурсів.

Головна мета функціонування національної економіки - ріст добробуту населення країни.