- •Поняття та система зобов'язального права.
- •Поняття та види зобов'язань.
- •За наявності зустрічного відшкодування:
- •2. За наявності взаємних прав та обов'язків:
- •За моментом набрання зобов'язання юридичної сили:
- •За основним змістом
- •Суб'єкти зобов'язань. Множинність осіб.
- •Виконання зобов'язань.
- •Забезпечення виконання зобов'язань. Правове регулювання застави.
- •Система цивільно-правових угод. Зміст угоди.
- •Укладення, зміна та припинення угод.
- •Угода купівлі-продажу: поняття, зміст та форма.
- •Угоди міни та дарування: поняття, зміст, схоже та відмінне з угодою купівлі-продажу.
- •Угода довічного утримання: поняття, зміст, відповідальність сторін.
- •Укладення та виконання угоди постачання. Відповідальність за порушення умов угоди постачання.
- •Зміст та форма угоди контрактації. Виконання та відповідальність за порушення умов угоди контрактації.
- •Угода постачання енергетичних та інших ресурсів.
- •Угода майнового найму (оренди): поняття та різновиди, відповідальність сторін за порушення умов угоди.
- •Угоди банківського рахунку та грошового вкладу.
- •Загальні підстави відповідальності за спричинення шкоди.
- •Відповідальність за шкоду, спричинену органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду.
Угоди банківського рахунку та грошового вкладу.
Згідно зі ст. 1058 ЦК за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківським вкладом (депозитом)є кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору .
Сторонами договору банківського вкладу є банки та вкладники. Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що операції з приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб належать до виключно банківських операцій. Договір банківського вкладу є реальним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Стаття 1059 ЦК встановлює вимогу щодо форми договору банківського вкладу. При укладені договору банківського вкладу слід враховувати правила, що містяться у ст. 207 ЦК. Договір банківського вкладу буде вважатися укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Воля сторін договору може бути виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. Грошові кошти підлягають поверненню як набуті без достатніх правових підстав (ст. 1212 ЦК). Вкладник має право вимагати відшкодування доходів (ст. 1214 ЦК) та виплати процентів, нарахованих на суму вкладу (статті 536,1061 ЦК).
Предметом договору банківського вкладу (депозиту) є грошові кошти, що приймаються банком.Згідно з п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3.12.2003 р. № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:
договором банківського рахунка;
договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;
договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;
договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Вкладником може бути юридична чи фізична особа, яка здійснила розміщення готівкових (безготівкових) грошових коштів або банківських металів на рахунок у банку чи придбала ощадний (депозитний) сертифікат банку на договірних умовах.
Згідно зі ст. 1066 ЦК за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Метою договору банківського рахунка є належне виконання банком доручення клієнта щодо здійснення розрахунків з контрагентами. Договір банківського рахунка входить до групи договорів про надання послуг (ст. 901 ЦК) і є публічним договором (ст. 633 ЦК). Його правову природу становить змішана договірна конструкція, яка складається з елементів договорів доручення (ст. 1000 ЦК), банківського вкладу (ст. 1058 ЦК), попереднього договору (ст. 635 ЦК) .
Укладати договори банківського рахунка і, відповідно, відкривати такі рахунки мають право як банки, так й інші фінансові установи. На це опосередковано вказує положення ч. 4 ст. 1066 ЦК, яке поширює положення гл. 72 Кодексу на договори, що мають ознаки договорів банківського рахунка і укладаються іншими фінансовими установами відповідно до наданої ліцензії.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки [5]. Поточні рахунки відкриваються для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій юридичними та фізичними особами, в тому числі суб'єктами підприємницької діяльності.
Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок власника грошові кошти, що йому надходять, а також виконувати його розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Статтею 1068 ЦК передбачений обов'язок банку вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків цього виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Він зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа та видати або перерахувати з рахунка власника грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інші строки не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Також грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст. 1071 ЦК).
Договір банківського рахунка є консенсуальним; стосовно ознаки оплатності ЦК передбачає обов'язок клієнта сплатити плату за виконання банком операцій за його рахунком, якщо це встановлено договором. Крім того, ст. 1070 ЦК встановлює обов'язок банку сплачувати проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, у розмірі, передбаченому договором. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Згідно зі ст. 1075 ЦК договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк, у свою чергу, має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:
якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, є меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;
у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;
в інших випадках, встановлених договором або законом.
Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Банк також може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта в разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом 3 років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку[12].
