6. Система цивільно-правових угод. Зміст угоди.

Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов’язання складають умови, на яких його укладено. Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК зміст договору становлять: а) умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними;

б) умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 1 ч. 1 ст. 638 ЦК закріплено загальне правило, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі

досягли згоди з усіх істотних умов договору. У зв’язку з цим питання щодо істотних умов договору набуває принципового значення.

З огляду на це важливо звернути увагу на абз. 2 ч.1 ст.638 ЦК, у якому вказано, що до істотних умов договору належать умови: а) про предмет договору; б) що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; в) щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укла­дення договору.

Частина 1 ст. 638 ЦК поділяє істотні умови на 4 групи:

умови про предмет;

умови, які визначені законом як істотні;

умови, які є необхідними для договорів цього виду;

умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути до­сягнуто згоди.

Істотною умовою будь-якого договору завжди є його предмет.

Згідно з ЦК умова договору, щодо якої за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, набуває характеру не випадкової, а саме істотної умови договору, тобто такої, без якої договір не буде вважатися укладеним.

Цивільний кодекс закріплює спеціальні норми щодо таких умов, як: а) строк договору (ст. 631 ЦК); б) ціну договору (ст. 632 ЦК). За загальним правилом строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК). Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

7. Укладення, зміна та припинення угод.

Стаття 638. Укладення договору 1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір(оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Укладення договору, як правило, є тривалим процесом. Можна виділити такі стадії укладення договору: пропозиція однієї сторони укласти договір (оферта); розгляд пропозиції укласти договір другою стороною; узгодження сторонами умов договору; прийняття пропозиції укласти договір другою стороною (акцепт).

За загальним правилом договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Однак це правило може бути застосовано тільки до консенсуальних договорів, щодо яких закон не вимагає нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації. Для укладення певних договорів (реальних договорів) окрім досягнення домовленості з усіх їх істотних умов необхідно, щоб одна із сторін передала другій майно або вчинила інші дії, передбачені актами цивільного законодавства. Учинення дій, необхідних для укладення договору, як правило, засвідчується певними документами, зокрема, актом прийомки-передачі, складським документом, розпискою тощо. Отже, реальні договори (наприклад, договір позики) вважаються укладеними з моменту передання майна або вчинення певної дії. Якщо ж договір підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, він є укладеним з мо-

менту його нотаріального посвідчення або держаної реєстрації.

У разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації договору він вважається укладеним з моменту його державної реєстрації.

Форма договору має відповідати загальним положенням щодо форми правочину (статті 205–209 ЦК). Крім того,

договір має укладатися у формі, встановленій законом для даного виду договору. У разі відсутності в законі спеціальних вимог щодо форми певного виду договору сторони можуть обрати будь-яку форму.

Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору 1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Особливою підставою розірвання або зміни договору є істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. У цьому випадку договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання (ст. 652 ЦК).

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сто­рона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Крім того, для зміни договору необхідна наявність ще однієї із двох умов:

розірвання договору суперечить суспільним інтересам;

розірвання договору потягне для сторін (чи однієї з них) за­подіяння шкоди, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.