17. Відповідальність за шкоду, спричинену органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду.

Стаття 1176 ЦК встановлює особливий режим відшкодування шкоди, за­даної фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. На відміну від актів органів влади, акти правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов'язання, визначені у ЦК вичерп­ним чином. Так, відповідно до коментованої статті спеціальний делікт виникає у разі: незаконного засудження фізичної особи. Засудженою визнається фізична особа, у відношенні якої має місце обвинувальний вирок суду, винесений відпо­відно до ст. 332 КПК України; незаконного притягнення фізичної особи до кримінальної відповідальності. Притягненим до кримінальної відповідальності визнається громадянин, у відно­шенні якого органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури винесена постанова про притягнення як обвинуваченого (статті 131—132 КПК); незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд. Взяття під варту та підписка про невиїзд як запобіжні за­ходи можуть бути обрані органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду за правилами статей 151,155 КПК; незаконного затримання. Затриманою вважається особа, яка затримана по підозрі у вчиненні злочину (ст. 43і КПК); незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Адміністративні стягнення у вигляді арешту або виправних робіт можуть застосовуватися відповідно до статей 32 та 31 КпАП України.

2. Для настання відповідальності за ч. 1 статті, що коментується, необхідно, щоб вищеперераховані дії правоохоронних органів та суду були незаконними. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю у сфері правосуддя, виникає за умови: постановлення судом виправдувального вироку (ч. 4 ст. 327 КПК); скасування незаконного вироку суду. Незаконний вирок суду може бути ска­сований при перегляді справи в апеляційному (ст. 366 КПК) або касаційному ( ст. 396 КПК) порядку; закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства. Перелік підстав закриття кримінальної справи встановлений ст. 6 КПК. До них відноситься: відсутність події злочину, відсутність у діянні особи складу злочину, сплив строків давності тощо; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відпо­відно до ст. 293 КпАП. Незважаючи на наявність хоча б однієї із вищеперерахованих підстав, по­терпілому може бути відмовлено у відшкодуванні завданої шкоди, якщо така осо­ба у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконно­му засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню як запобіжного заходу тримання під вартою або підпис­ки про невиїзд, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністра­тивного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт (ч. 4 ст. 1176 ЦК). Слід зазначити, що потерпілим у відносинах, визначених частинами 1—4 ко­ментованої статті, може бути лише фізична особа. Шкода, завдана юридичній особі в результаті незаконних дій правоохоронних органів та суду (наприклад, незаконний арешт керівника юридичної особи), відшкодовується на загальних підставах, визначених статтями 1173—1175 ЦК. Особливі підстави відшкодування встановлені ч. 5 коментованої статті, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення у цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які впли­нули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.