2. Характеристика загальновійськового бою

Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ.

Оборона здійснюється умисно чи вимушено з головною метою — відбити наступ противни­ка, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ.

Наступ проводиться з метою повного роз­грому противника й оволодіння важливими районами (об'єктами) місцевості.

Рис. 23. Стрільба з положення лежачи

Солдат зобов'язаний знати бойове завдан­ня взводу й відділення та своє особисте, об'єм і послідовність обладнання фортифікаційних споруд, постійно вести спостереження, своєчас­но виявляти противника і негайно доповідати про нього командирові, сміливо і рішуче діяти в наступі, стійко і наполегливо — в обороні.

Успішне виконання поставленого взводу (відділенню, танку, обслузі) завдання досягаєть­ся дотриманням основних принципів: постійною бойовою готовністю; своєчасним виявленням противника і знищенням його вогнем; рішучіс­тю, активністю і безперервністю ведення бою;

організацією і підтримкою безупинної взаємо­дії: раптовістю дій і застосуванням військової хитрості (омани противника); умілим застосу­ванням маневру; всебічним забезпеченням бою; повною напругою моральних і фізичних сил, використанням морально-психологічного впливу в інтересах виконання бойового завдання: твер­дим і безупинним управлінням підрозділами; надійним захистом підрозділів.

Постійна бойова готовність взводу (відді­лення, танка) полягає в його здатності в будь- який час організовано, в установлений тер­мін приступити до виконання поставленого завдання й успішно виконати його. Постійна бойова готовність досягається: правильним ро­зумінням свого завдання, високою бойовою ви­учкою всього особового складу і його готовністю до дій в умовах застосування противником зброї всіх видів; високим морально-психологічним станом, дисципліною і пильністю особового складу; укомплектованістю та забезпеченіс­тю взводу -всім необхідним для ведення бою; постійною готовністю озброєння і військової техніки до негайного застосування, а особового складу — до виконання поставлених завдань; умілим управлінням і здійсненням заходів щодо забезпечення бою.

Своєчасне виявлення противника і знищен­ня його вогнем досягаються веденням безпе­рервного спостереження і вмілим застосуванням своєї зброї.

Для спостереження за наземним і по­вітряним противником у взводі (відділенні) призначається спостерігач, а під час бою спо­стереження за противником ведеться команди­ром і всім складом взводу (відділення, танка). З бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка в усіх випадках ведеться кругове спо­стереження. Сектори спостереження призна­чаються залежно від розташування приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу.

Знищення противника вогнем досягаєть­ся: своєчасною розвідкою цілей; правильним застосуванням вогневих засобів відповідно до їхніх бойових можливостей; влучністю вогню, раптовістю відкриття і веденням його з граничної дальності з максимальною щіль­ністю та інтенсивністю; умілим управлінням вогнем у бою.

Рішучість, активність і безперервність ве­дення бою полягають у прагненні до повного розгрому противника, нав'язуванні своєї волі, зриві його планів і створенні йому невигідних умов, у зухвалих, сміливих і енергійних діях, проведених наполегливо, завзято, вдень і вночі, у будь-яку погоду.

Рішення командира розгромити проти­вника повинно бути твердим і без коливань доведено до кінця. Найсуворішого осуду за­слуговує той, хто, боячись відповідальності, виявив бездіяльність і не використав усіх сил, засобів і можливостей для досягнення успіху в бою.

Організація і підтримка постійної вза­ємодії між відділеннями (танками) у взводі, наданими йому засобами і сусідами полягають в узгодженні їхніх зусиль між собою за завдан­нями, рубежами і часом. Для цього командир взводу (відділення, танка) повинен твердо зна­ти: бойове завдання свого підрозділу і способи його виконання; завдання сусідніх підрозділів; орієнтири, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, встановлені старшим командиром, порядок організації і забезпечення зв'язку. У бою він зобов'язаний підтримувати зв'язок із взаємодіючими підрозділами (вогневими за­собами), у встановлений термін виконувати поставлені завдання, своєчасно обмінюватися даними про обстановку з взаємодіючими під­розділами, активно підтримувати їх засобами, які є. В обороні необхідно в першу чергу до­помагати підрозділу, який обороняє найбільш важливі позиції, в наступі — який найбільш просунувся вперед.

Раптовість дій і застосування військової хитрості (омани противника) дозволяють за­хопити противника зненацька, викликати па­ніку і паралізувати його наступальний порив і волю до опору, дезорганізувати управління і створити сприятливі умови для перемоги навіть над противником, який переважає за силою.

Для досягнення раптовості необхідно: зберігати в таємниці задум бою і підготовку до нього; завдавати удару там, де противник його не очікує, або діяти так, щоб він розкрив удар занадто пізно для організації ефективної протидії; випереджати противника в діях; стрім­ко і швидко виконувати поставлені завдання; застосовувати невідомі противнику засоби і спо­соби ведення бою; широко використовувати ніч для ведення бойових дій; здійснювати заходи щодо маскування і протидії розвідці проти­вника; суворо виконувати вимоги управління підрозділами, безпеки зв'язку й режиму та­ємності.

Військова хитрість (омана противника) здійснюється шляхом уведення противника в оману щодо стану і дій підрозділів. Способи обману противника залежать від обстановки, яка склалася, поставленого бойового завдання, ступеня готовності підрозділів до рішучих і не­шаблонних дій в умовах суворого маскування,

а також від стану погоди, пори року і доби. Дії щодо омани повинні бути прості за заду­мом і виконанням, організовуватися потай, проводитися переконливо і вчасно, а також не порушувати норми Міжнародного гумані­тарного права.

Уміле застосування маневру дозволяє за­хоплювати та утримувати ініціативу, зривати задуми противника й успішно вести бій в об­становці, яка змінилася.

Повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактора в інтересах виконання бойового за­вдання є найважливішими умовами досягнення успіху в бою. Для цього необхідно: глибоко знати і формувати морально-психологічну стій­кість особового складу, поєднувати високу ви­могливість з увагою до його потреб і турботою про безперебійне забезпечення всім необхідним для життя і бою; безупинно вдосконалювати бойову виучку; систематично вивчати морально- психологічні якості противника, здійснювати цілеспрямований психологічний вплив на його війська, активно протидіяти його психологіч­ним диверсіям і пропаганді.

Тверде і безперервне управління підроз­ділами дозволяє найбільш ефективно і повно використовувати їхні бойові можливості. Це досягається: постійним знанням обстанов­ки, своєчасним одноособовим прийняттям командиром рішень і наполегливим їх уті­ленням у життя; особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильним ви­користанням штатних і приданих підрозділів, вогневих засобів; наявністю стійкого зв'язку з підрозділами.

Захист підрозділів спрямований на по­слаблення впливу засобів ураження (ядерно­го, хімічного, біологічного, запалювального, високоточного та іншого), радіоелектронного впливу, небезпечних факторів техногенного, радіоелектронного, інформаційного, психоло­гічного, екологічного та іншого характеру, з метою збереження боєздатності підрозділів і створення умов для виконання поставлених завдань.

Основними завданнями захисту взводу (від­ділення, танка) в бою є: виключення раптовості нападу противника і впливу небезпечних факто­рів; зниження ефективності ударів противника засобами ураження, радіоелектронний захист та ослаблення впливу небезпечних факторів; зниження і ліквідація наслідків негативного інформаційно-психологічного впливу проти­вника.

Загальновійськовий бій може вестися з за­стосуванням тільки звичайної зброї або з засто­суванням інших засобів ураження. Підрозділи повинні вміло вести бій із застосуванням зви­чайної зброї і завжди знаходитися в постійній готовності до дій в умовах застосування проти­вником ядерної зброї. Звичайна зброя включає всі вогневі й ударні засоби, які застосовують артилерійські, авіаційні, стрілкові боєприпаси, ракети, ракето-торпеди, торпеди і глибинні бомби у звичайному спорядженні, боєприпаси об'ємного вибуху.

Найбільш високою ефективність мають високоточні системи звичайної зброї, до якої належать ракетні та артилерійські комплек­си, що забезпечують виявлення об'єктів для ураження, цілевказання і наведення на них з високою точністю в автоматизованому ре­жимі, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують керовані (ко­ректовані) і самонавідні ракети і боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).

Нетрадиційні (спеціальні та особливі) за­соби ураження складають бойові засоби, робота яких заснована на використанні властивостей речовин спеціальної дії.