4 . Основні положення концепції "виробничої демократії".

У другій половині XX ст. у багатьох країнах набули поширення ідеї "виробничої демократії", так званої демократії на робочих місцях.

Ідея "виробничої демократії" передбачає створення безконфліктної ситуації в колективі, що ґрунтується на узгодженні дій, спрямованих на задоволення взаємних інтересів, створення "посередницьких інстанцій" для взаємних контактів з метою попередження конфліктів, постійне представництво робочих груп в адміністративному апараті підприємств, участь робітників у структурі фабричного (заводського) менеджменту, дотримання гласності під час прийняття рішень, пов'язаних з інтересами робочих груп.

Засновниками цієї ідеї вважають соціологів Дж. Коула і А. Горца. Вони доводили можливість управління приватними корпораціями через контрольовані робітниками виробничі ради. Беручи участь у роботі цих рад, робітники з часом одержали б можливість контролювати весь процес виробництва, навчатися навичкам управління в промисловості і завоювати довір'я громадськості, яке необхідне для управління в інших сферах життя суспільства.

Концепція "виробничої демократії" відрізняється від попередніх доктрин "людських відносин" і "управління трудовими ресурсами" тим, що в практичному здійсненні вона менше залежить від свавілля менеджерів, оскільки виробничі відносини між менеджерами і робітниками базуються на міцнішій правовій основі. Завдяки створенню робочих рад в частині американських фірм і корпорацій управлінські права робітників дійсно розширилися. Ці ради мають консультативні повноваження, але вони все-таки впливають на прийняття управлінських рішень на рівні виробничих дільниць і бригад.

Нині в США можна виділити чотири основних типи експериментів із залучення робітників до управління:

1. Участь робітників в управлінні якістю продукції і праці на цеховому рівні.

2. Створення робітничих рад або спільних колективів робітників і управляючих.

3. Розробка систем участі в прибутках.

4. Залучення претендентів робітників у ради директорів корпорації.

5. Внесок у теорію і практику управління Гаррінгтона Емерсона

Суттєвий впли у розвиток управління зробив Г.Еммерсон. Він відкрив принципи підвищення продуктивності праці. Тип організацій до нього був командним і бюрократичним. З приходом Г. Еммерсона весь адміністративний цикл був перевернутий,було здійснено перехід до демократичних, економічних принципів управління.Сформолював 12 принципів продуктивності праці:1)Чітко поставленні цілі,2)Здоровий глузд,3)Дисципліна,4)Диспетчеризація,5)Норми і розклад,6)винагорода за продуктивність,7)Нормалізація умов і т.д.

6. Основні типи прийняття управлінських рішень.

Методи прийняття рішень До основних методів прийняття управлінських рішень належать: матричний, теорії ігор, дерево рішень, аналітично-систематизаційний, ділових ігор, груповий тощо. Матричний – це занесення до матриці усіх можливих наслідків реалізації рішення. Теорії ігор – це розрахунки можливих дій «противника», конкурента, інших сторін, які беруть участь у конфліктній ситуації. Дерево рішень – це з’ясування розгалуження проблем і рішень шляхом теорії графіків та ймовірності (буде чи не буде). Аналітично-систематизаційний – це сукупність трьох складових: аналізу ситуації, аналізу проблем і аналізу рішень. Ділових ігор – це імітаційна гра, яка імітує діяльність керівників і дає можливість передбачити причини, що змінюють ситуації в організації. Груповий – це створення деякими організаціями груп для прийняття важливих рішень.