2. Погляди соціалістів-утопістів на ляхи підвищення продуктивностіпраці.

Розгляд "соціалістично-утопічної думки", безперечно, треба розпочинати з видатної постаті Томаса Мора (1478-1532рр.) - автора "Утопії"* (1516 p.). Видатний мислитель-гуманіст, політичний діяч Англії епохи Тюдорів (англійський канцлер за правління Генріха VIII) Т.Мор був страчений за "опозицію абсолютизму". Головний твір цієї видатної і трагічної фігури в історії людства, позначив цілий напрям в історії соціалістичної думки, і в подальшому протиставлявся марксистами т.зв. "науковому соціалізму".

В своїй "Утопії" Т.Мор позначив модель "справедливого суспільства", побудованого на загальнонародній власності, "зрівняльному розподілі за розумними потребами", планово-організованій і обов'язковій для всіх фізичній праці. У своїй книзі він цілковито заперечує приватну власність і гроші, і вбачає "єдиний шлях до громадського спасіння, тобто до рівності, у повному викоріненні приватної власності". Управління у такому громадянському суспільстві здійснюється обраними народом представниками.

До представників ранніх ідей "утопічного соціалізму" належав італійський мислитель Томмазо Кампаислла (1568-1639рр.). Цей монах-домініканець за свої єретичні погляди три десятки років просидів у в'язниці, де й написав свій знаменитий твір "Місто Сонця" (1623 p.). Будучи майже позбавленим світла у своїй в'язниці, цей мислитель малює "ідеальну державу" (Місто Сонця), де панує загальнонародна власність на майно (окрім індивідуального житла), немає грошей (основи нерівності), споживання є суспільним (виходячи з потреб), діти виховуються у колективістському дусі. Соціально-економічні погляди Т.Кампанели: панування натурального господарства, суспільно корисна праця є обов'язковою для всіх свідомих громадян, і саме висока свідомість є основою економічного добробуту, вона не потребує ніяких додаткових стимулів до праці. Відносини між співгромадянами будуються на принципах дружби, взаєморозуміння, товариського співробітництва, взаємоповаги.

Прикметною особливістю т.зв. "ранніх соціалістів-утопістів" Томаса Мора і Томмазо Кампанелли - було те, що вони не займалися практичним втіленням своїх "соціалістичних ідей". Щоправда, за океаном, у далекому Парагваї упродовж кількох десятиліть проіснувала "комуністична держава", яку заснували монахи - єзуїти, але і вона розпалася через відсутність економічних стимулів до праці.

Подальший "утопічний соціалізм" (Сен-Сімон, Фур'є, Оуен) відзначався, окрім іншого, неодноразовими спробами втілити ідеї в практику, в життя.

б) "Індустріальний соціалізм " А НРІ де СЕН СІМ ОН А (1760-1825рр.)

В усі часи були люди, які мріяли про кращу долю для людства. Найперше до них слід віднести французького графа Клода Анрі Сен-Сімона де Рувруа, який незважаючи на своє дворянське походження, усе своє життя мріяв про покращення долі незаможних верств. Як політично неблагонадійний, - був ув'язнений. Після звільнення займається комерцією, подорожує, вивчає науки. "Останній з дворян і перший з соціалістів" Анрі де Сен-Сімон пише кілька визначних праць - "Катехизис промисловців" (1823 р.), "Про промислову систему", "Про стару і нову політичну систему", "Нове християнство" (1824 р.). В цих роботах він вводить нове поняття "Індустріалізм", аби підкреслити роль промисловості та виробників як основи соціального, економічного і технічного прогресу. В основі нового "соціального устрою" має бути принцип "від кожного - за здібностями, кожному - за працею". Цей суто "соціалістичний принцип" одразу позначає його соціалістичну настанову.

Методологічні і теоретичні погляди Сен-Сімона досить оригінальні. "Індустріальний соціалізм" Сен-Сімона базується на історичному методі, тобто минуле людства потрібно вивчати для того, щоб вчасно розпізнавати тенденції сучасного розвитку.

Усе тогочасне суспільство Сен-Сімон поділяв на два провідні класи - "індустріалів" і "власників". До перших він відносить усіх, "хто не ухиляється від суспільно корисної праці" у будь - якій сфері: виробництво, обіг чи розподіл. Така праця є основою "суспільної індустрії".