33. Теорія ідеальної бюрократії м. Вебера.

Сформував теорію «ідеальної бюрократії» відомий німецький соціолог Макс Вебер (1864–1920 рр.). Як особливий соціальний прошарок,що спеціалізується на управлінні, бюрократія зародилась ще до нашої ери і з тієї пори, підкреслював вчений, залишається незмінним атрибутом класового суспільства. Наявність бюрократії розглядається як необхідний засіб,що забезпечує розробку формальних правил управління. Вчення М. Вебера про бюрократію здійснило значний вплив на американську концепцію менеджменту 30—40 роках минулого століття, оскільки без потужного бюрократичного апарату сучасне виробництво взагалі не може правильно існувати. М. Вебер розумів бюрократію як професіоналізм в сфері управління, що заснований на оволодінні не тільки небхідними навичками, але й особливого роду раціональним знанням. Сутність теорії М. Вебера складають такі поняття:

• чіткий розподіл праці, що веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;

• ієрархія управління, за якою кожен нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;

• наявність взаємопов’язаної системи узагальнених правил і стандартів, що забезпечують координацію виконання різних завдань;

• відсутність непорозуміння в міжособових стосунках;

• організація найму на роботу в суворій відповідності до технічних кваліфікаційних вимог, а також захист службовців від безпідставних звільнень;

• стратегія довгострокового найму співробітників;

• рух нагору в середині організації на підставі компетентності і широких знань, що набуваються з вислугою років.

Переваги бюрократії полягають в створенні раціональних структур з широкими можливостями їх універсального застосування,а недоліки – у формуванні тенденції нівеліювання людей. В цілому ж формалізм бюрократії призвів до розповсюдження спрощених схем управлінської праці.

34. Внесок а. Маслоу у розвиток ситуаційної теорії менеджменту.

Ситуаційна теорія менеджменту (з 1980 р.)

Серед «синтетичних» учень про управління особливе місце посідає ситуаційний, або кейсовий підхід (від англ. сase — ситуація). Це скоріше спосіб мислення, ніж набір конкретних дій. Розроблений у Гарвадській школі бізнесу, він допомогає майбутнім менеджерам швидко розв’язувати нагальні проблеми. Найбільш досконалими ситуаційними теоріями є теорія адаптації (стратегії пристосування), теорія глобальної стратегії і теорія управління за результатами. Формування поведінкового менеджменту стало результатом посилення взаємозв’язків концепції людських відносин із психологією,соціологією та ергономікою. Представниками його стали Р. Лайкерт, А. Маслоу, Д. Мак-Грегор.

35. Внесок Платона у розвиток управлінської думки.

Платон розглядав управління як науку про загальне харчування людей і доводив, що діяльність з управління є важливим елементом системи життєзабезпечення суспільства. Мудре управління повинно базуватися на розумних і загальних законах, але закони ці самі по собі дуже абстрактні і догматичні для того, щоб на їх основі можна було віднайти правильні рішення в кожній конкретній ситуації. У своєму практичному значенні управління суспільством - це вид мистецтва.

Відомий давньогрецький мислитель Платон(427-347 р. до н. е.), один з перших в історії людства, висловив наукові ідеї про поділ праці. У своїх виступах він відзначав, що людина не може одночасно працювати й з каменем, і з залізом, і з деревом, тому що скрізь встигати в неї немає можливості. Платон – попередник соціалізму тією мірою, якою він бачить головне джерело соціального зла і несправедливості у приватному власності. Саме приватна власності руйнує цілісність і єдність держави, відновлює людей друг проти друга. «Чи може бути, по-нашому, більше лихо державі, – запитує Сократ своїх співрозмовників, – ніж те що веде до втрати її єдності іраспадению силою-силенною частин? І чи може бути більше благо, чимось, щосвязует держава й сприяє його єдності? ...Асвязует його спільність задоволення чи скорботи, коли хіба що всіх громадян однаково радіють або переймаються, коли щось виникає чи гине», але це можливе лише державу з найкращим пристроєм, т. е. у тому, «де більшість каже... про одне й тому самому: «Це – моє!» чи «Не моє!». Тому арешту і він що виходять із їх рядів філософи немає ніякої приватної власності, не дозволено користуватися золотому й сріблом – адже золото і срібло у тому душах. Роздуми Платона про країну, де всі рівні перед законом, а всього ті, хто стоїть біля влади, і залишилися добрими сподіваннями. Модель ідеального держави – це опис будь-якого існуючого ладу, системи, а навпаки, модель такої держави, якого ніде і був, але які мають виникнути. Тобто Платон, кажучи з ідеєю держави, створюєпроект-утопию. Відомо, що Платон намагався реалізувати практично від своєї ідеї. «Його часто запрошували упорядкування законодавств на нові міста Київ і повсюдно розкидані грецькі колонії. Коли жаркадяне іфиванци заснували свою колоніюМегалополь, місто, став великим і багатим… за переказами звернувся по пораду нікого іншому, як до Платону. Філософ запропонував їм клятий зразок держави. Але коли його виявилося, що у загальне рівність перед законом організатори нового міста незгодні, Платон вимушений був відмовитися від своєї проекту».Платон жив у добу кризи грецького поліса, загострення класової боротьби між аристократією і демократією, між багатими і "бідними, рабами і рабовласниками, між демократичними Афінами і олігархічної Спартою. Це знайшло відображення і на роботах Платона. Він ввійшов у історію економічної думки античності як із її видатних представників. Оцінку вкладу давньогрецьких мислителів, зокрема і Платона, до історії економічної науки дав До. Маркс, вказуючи, що «історично їх погляди утворюють... теоретичні вихідні пункти сучасної науки», бо «виявляють ті ж самі геніальність й оцінити оригінальність, як і всіх інших галузях».