17. Розвитокуправлінської думки в Україні до середини XIX ст.

Розвиток управлінської думки в Україні неможливо уявити у відриві від загальноросійської історії розвитку господарства й економічної теорії. Взаємопроникнення, збагачення культур народів, що входили в Російську імперію, було, є і залишиться відмітною рисою їхнього розвитку, перекреслити, забути, не врахувати який було б просто непростимо, короткозоро з позицій соціально-економічного прогресу цих народів. Свідченням цього є життя і діяльність багатьох представників української наукової думки, у тому числі економічної.

Частина поміщицької землі, що залишалася після наділення селян земельними ділянками, мала оброблятися не примусово, а найманою працею. Обуржуазування при цьому поміщика-власника вело до поступового скасування кріпосної системи, перетворення феодально залежного селянина в орендаря. Отже, управлінська думка в Україні розвивалася паралельно з розвитком економічної теорії, відображаючи потреби практики реального господарювання й активно впливаючи на неї.

Видатну роль у становленні управлінської думки в Україні відіграла Києво-Могилянська академія. Заснована в 1632 р. митрополитом Петром Могилою, Академія тривалий час (аж до закриття її царським урядом у 1817 р.) була центром освіти й управлінської думки в Україні, а з часів царя Олексія Михайловича —і в Росії. Насамперед це пов'язано з високим рівнем викладання дисциплін з освіти й управління в галузі економіки й агрономії.

18. Принципи управління а.Файоля .

Важливою стороною управління виробництвом є керівництво людьми, адміністративна діяльність. Цій діяльності, їїраціоналізації присвятив ряд робіт видатний керівник виробництва, французький інженер Анрі Файоль (1841 — 1925). Головну увагу Файоль приділяв управлінню персоналом, насамперед адміністративним кадрам. А. Файолю належить розробка ряду принципів адміністративного управління, які, на його думку, є універсальними для будь-якої організації. Ці принципи не втратили свого значення і нині. Влада невіддільна від відповідальності.

1 . Поділ праці. Спеціалізація є природним порядком речей. Ціль поділу праці- виконання роботи, більшої за обсягом і кращої за якістю при тих же зусиллях.

2.Влада й відповідальність. Влада є право віддавати накази, а відповідальність- її протилежність. Де є влада- там виникає відповідальність.

3.Дисципліна. Дисципліна припускає слухняність і повагу до досягнутих угод між фірмою і її працівниками, а також справедливо застосовувані санкції.

4.Єдиноначальність. Робітник повинен одержувати накази тільки від одного безпосереднього начальника.

5.Єдність керівництва. Кожна група, яка діє для досягнення однієї мети, повинна бути об'єднана одним планом і мати одного керівника.

6.Підпорядкованість особистих інтересів загальним. Інтереси одного працівника або групи працівників не повинні ставитися вище інтересів компанії або організації більшого масштабу.

7.Винагорода персоналу. Для того щоб забезпечити вірність і підтримку працівників, вони повинні одержувати справедливу зарплату за свою службу.

8.Централізація. Як і поділ праці, централізація є природним порядком речей. Однак ступінь централізації варіює залежно від конкретних умов. Тому виникає питання про правильну пропорцію між централізацією і

децентралізацією, що забезпечить кращі результати.

9.Скалярний ланцюг. Це ряд керівних осіб, починаючи від особистості, яка займає найвище положення в цьому ланцюжку, до керівників низової ланки(лінії влади).

10.Порядок. Місце для кожного й кожному своє місце.

11.Справедливість. Відданість персоналу обумовлюється справедливим відношенням до нього адміністрації.

12.Стабільність робочого місця для персоналу. При високій плинності кадрів знижується ефективність організації. Посереднім є керівник, який тримається за місце, безумовно, переважніше, ніж видатний, талановитий

менеджер, що швидко йде й не тримається за своє місце.

13. Ініціатива. Це розробка плану й забезпечення його успішноїреалізації.

14. Корпоративний дух. Єднання- це чинність, що є результатом гармонії