3. Довести, що спілкування і діяльність в студентській групі є джерелом становлення колективних взаємин.

результат спілкування — налагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії. Зв'язок людей у процесі спілкування є умовою існування групи як цілісної системи. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє потребу в психологічному контакті.

Спілкування тісно пов'язане з діяльністю. Будь-яка форма спілкування виступає як форма спільної діяльності, люди завжди спілкуються в процесі певної діяльності. Поєднання діяльності однієї людини з діяльністю інших людей утворює спільну діяльність. У спільній діяльності формуються не тільки суб'єкт-об'єктні (людина — предмет діяльності), а й суб'єкт-суб'єктні відносини (людина — людина). Сутність спілкування полягає у взаємодії суб'єктів діяльності.

Спілкування може розглядатися як сторона, умова діяльності або як окремий вид діяльності. Але зв'язок спілкування й діяльності полягає саме в тому, що завдяки спілкуванню діяльність організується. Розбудова плану спільної діяльності вимагає від кожної людини розуміння мети діяльності, засобів реалізації, розподілу функцій для її досягнення. Специфіка спілкування в процесі діяльності полягає у створенні можливості організації та координації діяльності її окремих учасників. У спілкуванні відбувається збагачення діяльності, розвиваються й утворюються нові зв'язки та стосунки між людьми.

Отже, спілкування та спільна діяльність у студентській групі у розрізі взаєморозуміння, взаємовідповідальності, взаємодопомоги, дисципліни і самодисципліни є джерелом становлення колективних взаємин.

4. Чому в сучасних умовах студентське самоврядування в університеті є скоріш виняток, ніж правило? Семінарське заняття № 3

Тема: Психологія особистості та діяльності викладача ВНЗ

Питання для опрацювання

1. Визначити фактори, що впливають на вибір професії.

На вибір професії, звичайно ж, впливає не лише низька або висока мотивація досягнень, але й інші фактори. Серед цих факторів, як правило, найсильніші - думка батьків, уявлення про себе, наявність здібностей і особливих особистісних рис, а також практичні міркування, продиктовані обставинами, що так або інакше склалися.

Батьки можуть впливати на професійний вибір дітей різними способами:

формуючи певні життєві установки і цінності (наприклад, «Ти повинен завжди бути лідером!» або «Головне - це добре заробляти!»);

виступаючи моделлю певного способу життя (якщо і тато, і мама буквально горять на роботі, то у дитини складається переконання, що така поведінка є самою правильною);

нав'язуючи власну думку («У нашій родині всі були лікарями, і ти теж повинен вступати до медичного інституту!»).

Іншим дуже важливим чинником є уявлення молодої людини про саму себе. Багато психологів вважають, що саме прагнення до самоактуалізації, тобто до найбільшого прояву всіх своїх ресурсів і потенціалів, визначає вибір професії. Так, наприклад, юнак, який вважає, що він відрізняється любов'ю до ризику і пригод, може захотіти стати геологом, моряком або льотчиком-випробувачем. А дівчина, яка вважає, що вона володіє енергійністю, чарівністю, умінням спілкуватися та іншими привабливими в очах оточуючих якостями, може спробувати знайти себе в туристичному бізнесі. Можливо, саме самоактуалізація є найважливішою і найвищою потребою людини, що визначає її життя і професійний шлях. У всякому разі, творець теорії самоактуалізації Абрахам Маслоу вважав саме так. Він розглядав самоактуалізацію як бажання людини досягти досконалості, розкритися в повній мірі. Маслоу вивчав біографії видатних людей, деяких особисто інтерв'ював. Серед них були Альберт Ейнштейн, Авраам Лінкольн, Томас Джефферсон, Вільям Джеймс, Людвіг ван Бетховен і ін.

Його цікавили насамперед ті загальні риси, які об'єднували б цих людей. Такими якостями, на думку Маслоу, є наступні:

Креативність. Це всі люди творчі, які приймають нестандартні рішення.

Чесність і безкорисливість.

Реалістичний погляд на світ. Вони здатні до об'єктивної незалежної оцінки ситуації.

Прийняття себе та інших. Вони позитивно ставляться і до себе, і до інших людей.

Почуття гумору. Вони вміють цінувати дотепність, із задоволенням приймають гумор.

Невимушеність у поведінці. Вони орієнтуються на власні норми поведінки і відчувають себе в будь-якій ситуації розкуто і природно.

Геній і слухняність - речі несумісні.

Зигмунд Фрейд

Самоактуалізовані особистості не тільки досягають приголомшливих успіхів у тій професійній діяльності, якою займаються, але і значно частіше за інших відчувають так звані вершинні переживання. Як пише Маслоу, вершинні переживання - це глибоке і сильне відчуття щасливої повноти життя, коли людина переживає «всепоглинаючий і побожний екстаз ... будучи певною, що сталося щось винятково важливе і нескінченно цінне".

Звичайно, добре б стати подібною самоактуалізованою особистістю і по-справжньому повно реалізувати себе в житті та професії. Але, на жаль, як вважав сам Абрахам Маслоу, у світі надзвичайно мало людей, які змогли повністю розкрити свої потенціали. Йому вдалося обстежити близько трьох тисяч студентів. Але тільки про одного з них він зміг сказати, що це - самоактуалізована особистість.

Ряд фахівців вважають, що підбирати професію людині слід, виходячи з реально існуючого в неї набору особистісних рис. Дж. Холланд розробив систему підбору підходящої професії на основі ступеня вираженості у людини шести найважливіших рис особистості. Ці риси такі:

Реалістичність;

Соціальна cпрямованість;

Артистичність;

Конвенціональність;

Підприємливість;

Інтелектуальність.

Так, наприклад, людина, що володіє яскраво вираженими якостями 1 і 6, може стати фізиком, а людина з домінуванням рис 2 і 5 - успішним управлінцем.

Раннє самовизначення, звичайно, дає виграш у часі, але не треба побоюватися втратити час на пошуки того, в чому ти по-справжньому обдарований. Спеціальні дослідження в США показали, що з 1000 американців, яких співвітчизники вважають видатними людьми, змінювали свою професію 160 чоловік, у тому числі 37% - двічі, а 20% - понад два рази.

Звичайно ж, це не означає, що до вибору професії можна ставитися легковажно. Навпаки, свідомому пошуку найбільш придатної для тебе професії слід приділяти пильну увагу. Разом з тим часом обставини складаються таким чином, що людині доводиться вибирати професію, яка дозволить знайти робоче місце і дасть кошти для існування. У періоди економічних криз нерідко хтось, хто мріяв стати музикантом, змушений займатися комерцією. У випадку серйозної хвороби родичів деколи теж доводиться жертвувати своїми професійними схильностями і йти працювати не туди, куди хочеться, а туди, де вища заробітна плата.

Чим вибір професії принципово відрізняється від багатьох інших життєвих виборів? При відповіді слід виходити з того, що трудова діяльність (і, зокрема, діяльність професійна) - це перш за все продуктивна діяльність, коли людина не просто щось споживає, спостерігає, дозволяє себе звабити або зачарувати (як у багатьох інших виборах), а сама робить щось корисне для оточуючих. Але в професії людина прагне також реалізувати все краще, що у неї є, і саме в ній вона створює і для самої себе повноцінне щастя, тобто, орієнтуючись на інших людей (на суспільство), справжній професіонал у підсумку стверджує самого себе як особистість, що відбулася. Вибір професії - один із найсерйозніших життєвих виборів; його випадковість і недостатня осмисленість потенційно трагічні. Невміння правильно оцінити себе і свої можливості може дорого коштувати. Дослідження свідчать, що люди, незадоволені своєю професією, не тільки не досягають високих результатів, але і частіше хворіють і мають знижений фон настрою.

Як би там не було, кожному з нас слід пам'ятати, що, роблячи свій вибір і в житті, і в професії, ми повинні хоча б самим собі відповісти, з яких причин цей вибір зроблений. І краще, якщо це буде серйозне, зважене рішення, а не розпливчасто-легковажне: «захотілося», «всі пішли, і я пішов» або «так склалося ...». Якщо ми усвідомили свої мотиви, нам легше буде і визнати свою помилку. А значить - і виправити її. Все-таки змінити своє рішення, відмовитися від нього і зробити новий вибір - краще, ніж тягнути професійну лямку з відчуттям неправильного вибору.

А для того, щоб помилки при виборі професії не сталося, щоб навіть ймовірність такої помилки була мінімальною, потрібно постаратися усвідомити свої мотиви. Чим же все-таки ви більше керуєтеся: інтересом саме до цієї професії або її престижем в очах людей? А можливо, прагненням заробити побільше грошей або добитися слави і популярності? Чи не є для вас головним мотивом прагнення керувати іншими людьми? Або справа тут у тому, що вас приваблює ореол романтики, якою оповита обрана професія? Але є ймовірність ще й мотиву наслідування старшим друзям, і мрії про творче втілення себе, і бажання просто довести свою незалежність батькам.