10. Роль г. Таунай Мюнстерберга у розвитку теорії «індустріального менеджменту».

Середпіонерів менеджменту можнавідзначити і X. Мюнстерберга (1863—1916). Вінбув зачинателем промисловоїпсихології, проблемам якоїприсвятив книги: "Психологія та індустріальнаефективність" (1913) і "Психологіябізнесу" (1918). Індустріальний менеджмент зобов'язанийсвоїмвиникненнямзбільшенню ваги організаційнихуправлінських проблем у виробничомупроцесі. Однеізпершочерговихзавданьполягало в тому, щобдосягтивисокоївіддачівідпраціробітників. Для цьогоробітникампостійноприщеплюваливиконавчудисципліну, професійну культуру, вмінняретельно і вчасновикопуватипосадовіобов'язки. Разом з тим у своїхпочаткових формах менеджмент бувблизький до традиційногоавторитарного стилю керівництва, якийхарактеризувавсяжорсткимповодженням з робітниками. Взагалі менеджмент епохивиникненняіндустріальноговиробництвадужешироко використовувавсиловіметодиуправління, покарання як головнізасобирегулюванняживоїпраці. На цьомуетапі в ньомунамітилисятенденції переходу від принципу нагляду за працею до принципу їїраціональноїорганізації на наукових засадах, але в цілому менеджмент ще не переніс центр увагисвоїхзусиль з зовнішнього контролю на управління.

11.Основні положення "Школи людських відносин", що заснована е. Мейо

Лідером руху за впровадження нових форм і методів управління в промисловості, пізніше отримали найменування «школи людських відносин», ставамериканський соціолог і психолог Елтон Мейо (1880 - 1949). Він вважав, що колишні управлінські методи спрямовані на досягнення матеріальної ефективності, а не на затвердження співробітництва. Школа «людських відносин» стала реалізацією нового прагнення менеджменту розглядати кожну промислову організацію як певну «соціальну систему», що було безсумнівним досягненням управлінської думки. Мова йшла про те, що суто технологічний аспект ефективності виробництва, як і питання економічного доходу, треба розглядати через призму взаємозв'язку цих сторін промислової організації з власне людським, соціальним фактором індустрії. Природно, що кожному працівнику притаманне певні фізіологічні і матеріальні потреби, задовольнити які в розумній мірі при розвиненій економіці порівняно просто. Тут більш важливо враховувати ту обставину, що людині властиві і соціальні потреби - спілкування, самоактуалізації, визнання - а їх задовольнити значно складніше.  Знамениті експерименти Елтона Мейо, особливо ті, які проводилися на заводі «Уестерн Електрик» в Хоторне, відкрили новий напрям у теорії управління. Е. Мейо виявив, що чітко розроблені робочі операції і хороша заробітна плата не завжди вели до продуктивності праці. Сили, що виникали в ході взаємодії між людьми, могли перевершити і часто перевершували зусилля керівника. Іноді працівники реагували набагато сильніше на тиск з боку колег по групі, ніж набажання керівництва і на матеріальні стимули. Пізніші дослідження, проведені Абрахамом Маслоу та іншими психологами, допомогли зрозуміти причини цього явища. Мотивами вчинків людей, припускає О. Маслоу, є, в основному, неекономічні сили, як вважали прихильники і послідовники школи наукового управління, а різні потреби, які можуть бути лише частково і опосередковано задоволені за допомогою грошей.  Грунтуючись на цих висновках, дослідники психологічної школи вважали, що якщо керівництво проявляє велику турботу про своїх працівників, то й рівень задоволеності працівників повинен зростати, що буде вести до збільшення продуктивності. Вони рекомендували використовувати прийоми управління людськими відносинами, які включають більш ефективні дії безпосередніх начальників, консультації з працівниками та надання їм більш широких можливостей спілкування на роботі. 

На думку Е. Мейо, будь-яка трудова організація має єдиної і інтегрованої соціальної структурою, основні тези якої зводяться до наступного:  · Люди в основному мотивуються соціальними потребами і відчувають власну індивідуальність завдяки своїм відносинам з іншими людьми;  · В результаті промислової революції і раціоналізації процесу праці робота як така в значній мірі втратила привабливість, тому задоволення людина повинна шукати в соціальних взаємовідносинах;  • люди більш чуйні до соціального впливу групи рівним їм людей, ніж до спонуканням і заходам контролю, що походить від керівництва