6.Внесок у теорію і практику управління Гаррінгтона Емерсона

Суттєвий вклад у теорію і практику управління був зроблений інженером-механіком Гаррінгтоном Емерсоном (1853—1931), який одержав освіту в Німеччині і працював в США. Йому належать найважливіші відкриття принципів підвищення продуктивності праці. Сьогодні, при переході до економічних, демократичних методів керівництва народним господарством, доцільними будуть думки Емерсона про організацію системи управління на підприємстві. Тип організації, якийіснував до цього, можнаназватикомандним, бюрократичним, тому щовінстворений не для раціональноговиробництва, а для зручностіроботиуправлінськогоапарату. Емерсон говорив, щонеобхідноперевернути весь адміністративний цикл. Емерсонсформулював 12 знаменитихпринципівпродуктивностіпраці. Чіткопоставленіцілі. Здоровий глузд. Він говорив, що "всюди і скрізь ми бачимо одну й ту ж манію тоннажу, а разом з нею — систематичне перевантаження заводів машинами, постійне роздування штатів і розтринькування матеріалів. Ми постійновкладаємо в справу більшекапіталу, ніжпотрібно. На нас діють не організація і вміння, а тількиінвентар". Компетентна консультація. Мовайде про необхідністьпостійногоудосконаленняуправління, йогоцілеспрямованості, вигодузалучення до цієїнепростоїсправиспеціалістів, професіоналів. Дисципліна. Дисциплінавимагаєнасампередчіткоїрегламентаціїдіяльності, коли кожен точно знаєсвоїобов'язки, коженусвідомлює, за що, як і ким вінможе бути покаранийабозаохочений, коли дієшвидкий, повний і точнийоблік та контроль, коли виключаєтьсясвавілля і всірівні перед законом. Все цетакожзавданнясьогоднішнього дня. Справедливеставлення до персоналу."Кращепрацюєш - кращеживеш". Швидкий, надійний, повний, точний і постійнийоблік. Диспетчеризація. Саме вона дозволяє слова плану перетворити в реальнісправивиробництва. Норми і розклад. Тут розкривається думка проте, щовисокірезультати в працідосягаються не підвищенням, а скороченнямзусиль, вмілореалізуватиїх і уникатиневиправданихвитратпраці, матеріалів та енергії. Нормалізація умов. Мовайде про те, щобстворититакіумовироботи, при якихможливостілюдинибудутьрозкриватисянайкращим чином. Нормуванняоперацій. Звертаєтьсяувага як на необхідністьстандартизаціїспособіввиконанняоперацій, так і на регламентування часу на коженізцихспособів. Письмовістандартніінструкції..Винагородазапродуктивність. Емерсонзапропонував свою систе му оплати праці.

7.Основні типи прийняття управлінських рішень

^{Методи прийняття рішень До основних методів прийняття управлінських рішень належать: матричний, теорії ігор, дерево рішень, аналітично-систематизаційний, ділових ігор, груповий тощо. Матричний – цезанесення до матриціусіхможливихнаслідківреалізаціїрішення. Теоріїігор – церозрахункиможливихдій «противника», конкурента, іншихсторін, якіберуть участь у конфліктнійситуації. Дерево рішень – цез’ясуваннярозгалуження проблем і рішень шляхом теоріїграфіків та ймовірності (буде чи не буде). Аналітично-систематизаційний – цесукупністьтрьохскладових: аналізуситуації, аналізу проблем і аналізурішень. Діловихігор – цеімітаційнагра, яка імітуєдіяльністькерівників і даєможливістьпередбачити причини, щозмінюютьситуації в організації. Груповий – цествореннядеякимиорганізаціямигруп для прийняттяважливихрішень.}

^{До факторів як позитивного, так і негативного впливу Фактори впливу на процес прийняття рішень на процес прийняття управлінських рішень відносять особисті оцінки керівника, середовище прийняття рішень, інформаційні обмеження у поведінці, обмеження, негативні наслідки, взаємозалежність рішень тощо. Особистіоцінкикерівника – цесуб’єктивнаоцінкапідлеглогокерівникомстосовно добра, зла, порядності та інше. Середовищеприйняттярішень – цеобставини, при якихприймаєтьсярішення. Цеможе бути при обставинахвизначеності, невизначеностіаборизику. Інформаційніобмеження – ценедоступністьабодорожнечаінформації. Обмеження у поведінці – цеперешкодиіз-за незгод та конфліктів у процесіприйняттярішень. Негативнінаслідки – цекомпроміси при прийняттірішень, коли знають наперед про можливість як позитивного, так і негативного результату. Взаємозалежністьрішень – цевзаємозв’язок головного рішення з другорядним.}