1. Сутність та засади міжнародних економічних відносин.

У другій половині XX ст. міжнародні економічні відносини у світо­вому господарстві набули надзвичайного значення. Посилюється міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація господарського життя, збільшується відкритість національних економік, розвиваються та укріплюються регіо­нальні міжнародні структури. МЕВ відображають господарські зв'язки між державами, регіо­нальними об'єднаннями, підприємствами, фірмами, установами, юридич­ними та фізичними особами для виробництва та обміну товарів і по­слуг, матеріальних і фінансових ресурсів. Міжнародні економічні відносини проявляються на різних рівнях економіки — на макрорівні, мікро рівні, наднаціональному рівні. На кожному з рівнів діють різні суб'єкти зовнішньоекономічної діяль­ності: на мікро рівні — окремі громадяни, підприємства і фірми, які проводять зовнішньоекономічні операції; на макрорівні — національні господарства, які безпосередньо здійснюють і регулюють зовнішньо­економічну діяльність; на наднаціональному рівні — міжнародні органі­зації та наднаціональні інститути.

У світовому господарстві розвиваються такі найважливіші форми міжнародних економічних відносин:

1) міжнародна торгівля;

2) міжнародна міграція капіталу;

3) міжнародна міграція робочої сили;

4) міжнародна передача технології;

5) міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини;

6) міжнародна економічна інтеграція.

Усі форми міжнародних економічних відносин взаємопов'язані й взаємозалежні. Для них характерне:

1) зростання масштабів і якісна зміна характеру традиційної міжна­родної торгівлі готовою продукцією;

2) інтенсифікація міграції капіталу в різних формах;

3) зростання масштабів міграції робочої сили;

4) прискорення і розширення інтеграції економік країн і регіонів;

5) швидкий обмін науково-технічними знаннями;

6) розвиток сфери послуг;

7) об'єднання зусиль у вирішенні глобальних економічних проблем.

2. Причини державного втручання в зовнішню торгівлю:

1) Боротьба з безробіттям – держава може обмежувати імпорт товарів для підвищення національного виробництва і створення додаткових робочих місць. Негативними наслідками державного втручання в зовнішню політику можуть бути: а) відповідні дії інших країн, б) країна може втратити робочі місця, пов’язані з обробкою імпортованих товарів, в) підвищення цін на внутрішньому ринку внаслідок обмеження пропозиції товарів, г) додаткові витрати бюджету пов’язані зі створенням робочих місць, д) можливе відставання вітчизняної промисловості, технологічного та економічного розвитку через зниження рівня конкуренції на внутрішньому ринку, 2) допомога молодим галузям – обумовлена тим, що вони мають великі початкові витрати, що робить їх продукцію неконкурентноспроможньою на світових ринках. Тому протекціоністські заходи необхідні для розвитку цих галузей і досягнення їх ефективності в майбутньому. Великі початкові витрата пояснюються двома причинами: - ефект масштабу (на перших стадіях розвитку великі витрати накладаються на незначний обсяг виробництва, тому собівартість зростає); - ефект навчання (на перших стадіях виробництва його ефективність може бути низькою через недостатній рівень кваліфікації робітників, які з часом набувають необхідного досвіду). До негативних наслідків державного втручання необхідно віднести:

* складності виявлення тих галузей, що стануть ефективними по мірі їх розвитку;

* всі витрати, що необхідні для державної допомоги галузям, що розвиваються, здійснюються з державного бюджету. Це означає, що для поповнення бюджету будуть збільшуватися податки, або ця допомога буде здійснюватися за рахунок інших напрямків використання бюджету;

* індустріалізація; Необхідність індустріалізації, промислового розвитку країн пояснюється наступними: а) розвиток промисловості дозволяє збільшити загальний обсяг ВВП; б) промисловий розвиток стимулює приплив в країну іноземних інвестицій; в) промисловий розвиток в противагу розвитку с/г дозволяє зменшити коливання в економічних показниках країни; г) ціни на промтовари мають тенденцію до стабільного зростання на світовому ринку. Противагу с/г товарам, які мають тенденцію до цінових коливань;

* індустріалізація може привести до виникнення соціальних напруг в суспільстві. Це пояснюється тим, що переміщення людей із сільськогосподарських районів до міст потребує великих витрат на створення соціальної інфраструктури; не всі люди, що будуть переміщені можуть адаптуватися до життя у великих містах;

* внаслідок розвитку промисловості можуть бути упущені можливості в розвитку с/г, що створить погрозу для економіки країни. Багато країн світу успішно розвивається, маючи ефективне сільське господарство.

3) рівновага зовнішньої торгівлі – держава здійснює регулювання зовнішньої торгівлі з тим, щоб забезпечити баланс між експортом та імпортом, і тим самим забезпечити торгівельний баланс країни; 4) визначення стратегії розвитку країни. Може бути дві альтернативні стратегії розвитку країни: - імпортозаміщення(країна срямовує свої зусилля на те, щоб замінити імпорт власним виробництвом); - експортоорієнтований розвиток. З точки зору теорії відносних переваг такий напрямок є більш ефективний; 5).контроль за цінами. Країни можуть здійснювати ДР з тим, щоб обмежити експорт товарів і зберегти своє монопольне становище на світових ринках і відповідний рівень цін. Але при цьому може бути наступне: а) в інших країнах можуть бути розроблені сентитичні замінники товарів; б) країни можуть обмежувати експорт товарів з тим, щоб отримувати низький рівень цін на внутрішньому ринку. Але низькі ціни не стимулюють розвиток вир-ва. Обмеження експорту може привести до довгострокової втрати зовнішніх ринків. 6)справедливість. Різні країни по різному впроваджують регулювання тех. норм, екологічних стандартів тощо. Тому, коли імпортуються товари, виникає ситуація, що їх імпорт може бути обумовлений різними випадками. 7)політичні цілі. Питання держ. рег-ня можуть стосуватися не тільки економічних, а і політичних. Вони можуть бути пов’язані з захистом тих галузей, що впливають на обороноспроможність країни, можуть бути пов’язані з тими галузями, які забезпечують політичні угоди тощо.

3. Міжнародний розподіл праці та чинників виробництва, їх взаємозв'язок і економічні вигоди.

МРЧВ-є важливою економічною категорією що визначає сутність МЕФ.Всі країни включені в МПП. МПП став результатом багатовікового розвитку продуктивних сил, поглиблення національного поділу праці та залучення в систему світо­вих господарських зв'язків нових національних виробництв. Основними чинниками є 1)труд-фізична та розумова діяльність людини; 2)капітал накопичений запас виробничих засобів у матеріальній фінансовій і товарній формах; 3)земля; 4)технології-виробничі інформаційні підприємницькі здібності. Кожен чинник вир-ва має свою ціну. Постійно розвиваючись МПП набув певних тенденцій та особливостей:

1. У світовому господарстві зберігається і навіть поглиблюється розрив між промислове розвинутими країнами і країнами, що розви­ваються. Країни, що розвиваються, у світовому господарстві є, в основному, постачальниками сировини і споживачами готової продукції. Між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, швид­кими темпами зростає внутрішньогалузевий обмін продукцією обробної промисловості. Збільшується виробництво працемістких, матеріало­містких, стандартизованих виробів на експорт для задоволення по­треб насамперед промислове розвинутих країн2.Основним в МПП став внутрішньогалузевий поділ праці на основі предметної та технологічної спеціалі­зації.3. Внаслідок нерівномірності соціально-економічного розвитку про­довжуються зміни в розстановці політичних і економічних сил в групі промислове розвинутих країн.4Змінилася участь в МПП колишніх країн соціалістичного табо­ру. 5. Постійно зростає роль ТНК у міжнародному економічному об­міні та МПП. ТНК контролюють майже половину світового промис­лового виробництва та світової торгівлі.

6. Посилюються інтеграційні процеси, інтернаціоналізація госпо­дарської діяльності.

4. Рівень митного обкладання.

Мито накладається на певну вартість товару яка визначається відповідно до законодавства кожної країни і може відрізнятися від імпортної або експортної ціни що зазначено в контракті. Митна вартість товару – нормальна що складається на відкритому ринку між незалежним покупцем і продавцем ціна товару по якій він може бути проданий країні призначення в момент подачі митної декларації .Митна вартість товару може визначатися на основі різних базисів. В більшості країн світу митні тарифи накладаються на імпортні товари з метою підвищення і захисту тим самим внутрішнього ринку країни. В країнах світу митні ставки диференціюються в залежності від того які тарифи імпортуються та від ступеня їх обробки. Тому великого значення набуває дійсний чи ефективний рівень тарифів. Ефективна ставка тарифу – реальний рівень митного обкладання кінцевих імпортних товарів з урахуванням мита що накладається на імпорт проміжних товарів Т_е=Т^к_ім-АТ^пр_ім./1-А. Ставка ефективного рівня митного тарифу збільшується в міру зростання розбіжності між ставкою на кінцеву продукцію і проміжним компонентом. Чим більша розбіжність тим більший ефективний захист. Номінальна ставка тарифу є величиною додатною а ефективна ставка за певних умов може стати відємною. На основі розрахунків ефективного рівня митного захисту приймаються важливі рішення в галузі торгової політики країни. Якщо уряд країни хоче захистити національних виробників готової продукції то номінальна ставка тарифу на кінцеву продукцію встановлюється вищою ніж на проміжну.в результаті рівень ефективного захисту буде вищий номінального. Якщо уряд ставить завдання захистити від іноземної конкуренції ті сектори економіки що виробляють проміжну продукцію і стимулювати конкуренцію в тих секторах що виготовляють кінцеву продукцію то навпаки буде впроваджений високий номінальний тариф на проміжну продукцію і низький – на кінцеву. В результаті ефективний рівень буде нижче номінального а іноді має і відємне значення. Тому саме ефективний а не номінальний рівень є предметом переговорів між країнами у світовій економіці.