Специфіка педагогічного спілкування у процесі спілкування кожна людина виробляє власний його стиль, тобто сукупність найтиповіших рис поведінки у цьому процесі.

Публічне мовлення вчителя, його стиль спілкування зумовлюються психологічними особливостями вчителя. У педагогічному спілкуванні розрізнюють такі стилі: дистанційний, колегіальний, диктаторський та загравальний. Спроби визначення жанрів педагогічного спілкування робилися неодноразово. Існує кілька класифікацій жанрів педагогічного спілкування (зокрема Л.Лєонтьєвої, Т.Ладиженської). Але за доцільне видається визначення жанрових різновидів мовлення на основі форм мовлення (усної, писемної), форм мовленнєвої діяльності (монолог, діалог) та поняття функціональних стилів літературної мови. Найчастіше використовуються у мовленнєвій практиці вчителя такі жанри педагогічного спілкування: лекція, бесіда, дискусія, доповідь.

Стиль спілкування - поведінково-мовна установка на спілкування з співрозмовником (співрозмовниками). У залеж­ності від індивідуально-культурних засновків, можна виділити такі стилі спілкування.

Демократично-ліберальний стиль спілкування - гуманне та ввічливе ставлення до співбесідника, висока оцінка його сильних сторін; відмова від грубого маніпулювання, підкреслю­вання рівності між собою та співбесідником, стимулювання його саморозкриття, демонстративне зрівнювання себе з ним, підкрес­лена толерантність до вразливих моментів його позиції, го­товність до компромісів та співробітництва.

Авторитарний стиль спілкування — відверта демонстрація зневаги до партнера, ігнорування його позитивних якостей або намагання применшити їх; грубість та приниження, неприховані спроби маніпулювати, погрози. Лідер більш за все боїться конку­ренції й душить усе непересічне.

Суперечливий стиль спілкування - а) відсутність прин­ципів у спілкуванні, пов'язана з невмінням контролювати свій психологічний стан, що виливається у безладну зміну та змішу­вання елементів різних стилів спілкування (демократичного, ав­торитарного та ліберального); б) тонка тактика використання

Види підготовки і способи (види) виголошення промови

1. Переваги і недоліки промови, що вивчена напам'ять. Ретельність підго­товки тексту. Небезпечність недоречності промови, що є написаною. Відсутність гнучкості порівняно з промовою усною. Більша складність і мен­ша виразність. Небезпечність зупинки та складність відхилення від тексту.

2. Переваги і недоліки промови за записами. Звільнення пам'яті від на­пруження. Звучання як читання, а не як живе слово. Запис - бар'єр між оратором і слухачами. Порушення контакту з аудиторією, відсутність прямого спілкування з аудиторією.

3. Переваги і недоліки імпровізації. Заохочення ораторів до заміни ретельної

підготовки на безвідповідальну – головний педагогічний недолік. Натомість – привчання до самостійного мислення й допомоги виробити впевненість у собі.

Акція - виголошення

Протокол поведінки оратора.

Звернення до аудиторії.

Встановлення візуаль­ного контакту з аудиторією.

Положення оратора щодо кафедри.

Наявність нотаток.

Сила голосу.

Зосередження на одному завданні - донести думки до слухача.