- •8. Критерії ефективної діяльності менеджера
- •9. Види та форми комунікації
- •10. Комунікаційний процес та управління ним, елементи процесу
- •11. Організація проведення зборів і нарад
- •12. Суть, принципи і методи планування
- •13. Організація як функція управління
- •14. Організаційна структура управління:її сутність,елементи та типи
- •15. Поняття і роль мотивації в менеджменті
- •16. Сучасні теорії мотивації
- •17. Поняття менеджменту персоналу, класифікація персоналу
- •18. Зміст, визначення та необхідність контролю, його види
- •19. Процес контролю,його етапи
- •20. Зміст і види управлінських рішень
- •21. Процес прийняття управлінських рішень
- •22. Основні форми та методи прийняття управлінських рішень
- •23. Природа та визначення керівництва і лідерства. Стиль лідерства
- •24. Поняття та значення міжнародного менеджменту
- •25. Суть та структура фінансового менеджменту
- •26.Суть, мета та завдання інвестиційного менеджменту
- •27. Поняття та форми впливу та влади
- •28. Типи лідерства в менеджменті
- •29. Поняття, цілі, функції та основні напрями інвестиційного менеджменту
- •30. Суть, мета та процес операційного (виробничого) менеджменту
21. Процес прийняття управлінських рішень
Процес прийняття рішень складний і багатосторонній, він вміщує цілий ряд стадій і операцій.
Важливо щоб кожен менеджер знав та розумів сильні сторони і обмеження кожного підходу і процесу прийняття рішень, вмів вибрати кращий варіант з урахованої ситуації і власного стилю управління.
Фактори, що впливають на процес прийняття управлінських рішень:
особисті якості керівника
ступінь ризику
ступінь підтримки керівництво колективом
наявність альтернатив
час, що відводиться на прийняття рішень
наявність необхідних ресурсів
інформоване обмеження
стабільність діяльності організації
Процес може бути розбитий на 6 кроків:
визначення проблеми
установка цілей
розробка альтернативних рішень
вибір альтернативи
реалізація рішень
оцінка результатів рішень
22. Основні форми та методи прийняття управлінських рішень
23. Природа та визначення керівництва і лідерства. Стиль лідерства
Більшість людей не вбачають відмінності між поняттями керівництва, влади та лідерства, вважаючи, що, перебуваючи на керівній посаді, певна особа автоматично має владу над підлеглими і є лидером колективу. Формально це так. Однак на практиці співвідношення цих трьох складових частин управлінського впливу надзвичайно різноманітне, оскільки воно складається під впливом багатьох чинників, до яких належать тип організації, її масштаби, напрям діяльності, місце в ієрархії управління, особисті якості менеджера та ін.
Тому необхідно розглянути суть зазначених складових управлінського впливу та шляхи синтезу їх діяльності сучасного менеджера.
Отже, спочатку визначемо, що ж таке лідерство, вплив та влада.
ü Лідерство – це здатність підняти людське бачення на рівень більш широкого кругозору, вивести ефективність діяльності людини на рівень більш високих стандартів, а також здатність формувати особистість, виходячи за звичайні рамки, які ії обмежують.
ü Вплив – це будь-яка поведінка однієї людини, яка вносить зміни в поведінку, відношення і т.п. іншої людини.
ü Влада - це можливість впливати на інших.
Взагалі в літературі здатність оказувати вплив на поведідку людей зветься владою. Влада може відноситись до індивида, групи і організації в цілому.
Визнвачення влади як організаційнного процесу має на увазі, що:
ü Влада – потенціал, який є у користувача, тобто вона існує не тільки тоді, коли використовується;
ü Між тим, хто використовує владу, і тим, до кого вона застосоується, існує взаємозалежність;
ü Той, до кого застосовується влада, має деяку свободу дій.
Влада може існувати, але не використовуватись. Якщо співробітник працює за
правилами, то у керівника не має необхідності застосовувати до нього владу,
яку він має.
24. Поняття та значення міжнародного менеджменту
У загальному значенні можна зробити висновок, що міжнародний менеджмент - це управління різними аспектами міжнародної діяльності багатонаціональних компаній.
Принципово структура міжнародного менеджменту схожа зі структурою національного менеджменту, тобто включає в себе проблеми, що охоплюють п`ять основних сфер управління фірмовим бізнесом: дослідження, аналіз і оцінку зовнішнього середовища бізнесу і внутрішнього середовища організації; процеси комунікації та прийняття рішень (включаючи моделі і методи);
базові функції управління (стратегічне планування і реалізацію стратегій; побудова організації; мотивацію, контроль і координацію); питання групової динаміки і керівництва;
питання ефективності діяльності фірми (управління персоналом, виробництвом, маркетингом, управління продуктивністю в цілому).
Відмінності виникають з оперування фірми не в країнах її базування, що змушує з особливою увагою ставитися до аналізу зовнішнього середовища і, в першу чергу, всього того, що потенційно несе в собі ті чи інші конкурентні переваги: економіки, політики, права, культури, соціальних процесів та інших аспектів життєдіяльності тієї чи іншої національної держави в контексті стратегічних і тактичних завдань, що вирішуються фірмою на її території і/або за допомогою фірм цієї країни в третіх країнах. При цьому знання і розуміння культури країни і відповідних особливостей поведінки її населення відіграють одну з ключових ролей і несуть заряд принципово нових конкурентних переваг (або небезпек - в негативному варіанті).
До того ж серйозне управління міжнародним бізнесом значних масштабів вимагає якісно іншої інформаційної бази, безумовного подолання мовних бар`єрів і професійного забезпечення управлінських рішень. Що стосується внутрішнього середовища фірми, то тут і складності, і відмінності визначаються все тим же багатонаціональним середовищем. Хоча зовні такі визначальні категорії, як цілі, структура, поділ праці всередині фірми, координація і вже тим більше технологічні параметри не несуть в собі значних відмінностей від національної моделі, але все, що стосується головного, - людей, їх потреб, сприйняття, очікувань, особливо цінностей і цілей поведінки, то виникає необхідність врахування національно-культурних чинників. Відмінності тут можуть бути дуже великими. Наприклад, майже половина японців розглядає роботу перш за все як добування засобів для існування, у той час як серед бельгійців чи голландців цей відсоток не досягає і третини. Або інший настільки ж показовий факт: час, плани і програми - найважливіший елемент західної культури взагалі і менеджменту, зокрема, в той час як східна культура просто не сприймає думку про те, що «другого шансу не буде» і відноситься до часу як до якогось безкінечного ресурсу.
З ще більш серйозними проблемами стикається міжнародний менеджмент у сфері комунікацій, де все – від особливостей мовних бар`єрів до ритуалів і невербального спілкування - несе жорсткий відбиток специфіки тієї чи іншої культури. Але саме особливості комунікацій багато в чому зумовлюють і національно-культурну специфіку прийняття рішень: те, що в одній культурі прийнято моделлю раціонального прийняття рішень, в іншій буде вважатися просто нерозумною поведінкою керівника.
Складною проблемою для міжнародного менеджменту є співвідношення глобального і локального підходів в діяльності фірми, а отже, правильного формування та розвитку відносин фірми з країною перебування в цілому та її окремими регіонами. Нерідкі випадки, коли глобальна оптимізація діяльності фірми вимагає таких рішень від її керівництва, які суперечать уявленням про оптимальність у місцевої влади і населення (наприклад, закриття місцевого підприємства).
Крім того, керівництво міжнародної фірми змушене приймати комплексні рішення, пов`язані з урахуванням політичних, соціально-економічних, валютних, кримінальних ризиків в різних країнах.
