Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Бюджетна система отформатировано.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
488.96 Кб
Скачать

12.Передумови використання державних позик

Однією з передумов покриття бюджетного дефіциту є державні позики. Використання держ позик вимагає:

1) наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;

2) довіри з боку кредиторів держави;

3) зацікавленості кредиторів (досягається за рахунок високих гарантій повернення боргу і % політики);

4) наявності реальних доходів від внкористання позичених коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити %.

Державні позики внмагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:

 додаткові податкові надходження внаслідок зростання ВВП, інвестування позич коштів. Це реальне джерело і економічно обгрунтоване;

 Підвищення рівня оподаткування - не обргунтований захід;

 Скорочення видатків;

 Грошова емісія.

Нові позики - рефінансування боргу. Залучення державних позик повинно мати в основі два чинники: 1) мінімізацію вартості позики; 2) встановлення стабільності державних ЦП на фінансовому ринку. Мінімізація вартості позики досягається по-перше, за рахунок процентної політики, по-друге, за рахунок умов випуску і по­гашення.

Процентна політика відображає при цьому два проти­лежних фактори: мінімізацію вартості позики і максимізацію її привабливості. яка, в свою чергу, залежить від достатньо високого процента. На фінансовому ринку державні цінні папери мають нижчий %, який виступає свого роду індикатором цього р-ку. Стабільність державних ЦП досягається за рахунок оптимізації насиченості ними фінансового ринку. ЦП, з одного боку, має бути достатньо для максимізації надходжень від державних позик, а з іншого – не повинне мати місце їх надлишок, який може спричинити падіння курсової ціни.

13.Роль і місце бюджету у фінансово-кредитному механізмі.

Фінансово-кредитний механізм є сукупністю фінансових методів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з 2 підсистем:

1) фінансове забезпечення;

2) фінансове регулювання.

Фінансове забезпечення здійснюється у таких 3 формах:

1. Самофінансування – покриття витрат за рахунок власних коштів. Це – вихідна форма. Залучення в обіг інших коштів можливе лише за наявності певного рівня самофінансування. Цей рівень є гарантією для банків, наприклад, при видачі кредитів. Для самих банків теж установлюється мінімальний розмір статутного фонду.

2. Кредитування – покриття витрат за рахунок позичених коштів. Це – регулююча форма. Здійснюється у формах комерційного та банківського кредитів. Кредитування – дуже вигідна й ефективна форма фінансового механізму. Її вигідність полягає в економії суспільних фінансових ресурсів, адже в процесі кругообігу одні і ті самі ресурси можуть використовуватись у різний час різними суб’єктами. Ефективність забезпечується встановленням таких принципів кредитування, як поворотність, терміновість, платність, матеріальна забезпеченість. Це змушує позичальників працювати максимально ефективно.

3. Бюджетні асигнування – форма державного фінансового забезпечення. З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це насамперед непривабливі для приватного бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін (наприклад, субсидії виробникам с/г продукції).

За певних історичних умов бюджетні асигнування відіграють дуже важливу роль у формуванні національної економіки на основі кейнсіанської теорії бюджетного мультиплікатора.

Фінансове регулювання пов’язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюванням. Особлива роль належить бюджетному вирівнюванню. Фінансове регулювання має такі інструменти, як податки, внески та відрахування, субсидії та дотації. Фінансове регулювання пов’язане з використанням 2 методів розподільних відносин – сальдового і нормативного. Сальдовий метод передбачає проведення розподілу за окремими елементами з виділенням підсумкового (сальдового) елемента. При нормативному методі всі елементи розподілу або їх переважна частина визнач-ся за нормативами, які встановлюються відносно загальної величини доходу.