99.Зовнішнє державне запозичення, його доцільність і напрями.

Державні позики – взаємовідносини між Д як позичальником і Юр та фіз. Особами, урядами інших країн та міжнародними Ф організаціями як кредиторами.

Залежно від тер розміщення: внутрішні (залучення коштів від Юр та фіз. Осіб на внутрішньому Ф ринку даної країни), зовнішні (надходження ззовні).

Основна частка державних витрат здійснюється в національній валюті, тому переважний розвиток одержує внутрішній державний кредит. Але широкий міжнародний поділ праці, обмін технологіями і науково-технічними ідеями, надання фінансової допомоги іноземним державам - усе це обумовлює інтенсивний розвиток міжнародного державного кредиту.

Напрями зовнішнього Д запозичення:

*розміщення боргових ЦП;

*одержання позик у спец фін-кред інститутів;

*одержання позик у інших Д-в.

МВФ, Світовий банк, ЄС, СБРР.

Форми: облігаційна (ОВДП, ОЗДП) – 2004 – 96,6%, 2005 – 76,6%, необлігаційна – в основному – кредити міжнародних Ф організацій (2004 – 4%, 2005 – 20%).

100.Державний борг та його структура.

Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі призводить до формування державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

ДБ – сума заборгованості Д своїм кредиторам.

1.Внутрішній борг — це заборгованість за запозиченнями на внутр ринку у нац валюті; 2.Зовнішній борг - це заборгованість за запозиченнями на зовн ринку у іноз валюті; 3.Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році разом з належними до сплати в цей період процентами з усіх випущених на даний момент позик.

4.Капітальний борг — це сума боргу з усіх запозичень, які здійснені на даний момент, і сума %, що мають бути виплачені згідно з умовами випуску позик. Держава, широко використовуючи свої можливості для залучення додаткових фінансових ресурсів з метою своєчасного фінансування бюджетних витрат, поступово накопичує заборгованість як внутрішню, так і іноземним кредиторам. Це веде до росту державного боргу - внутрішнього і зовнішнього. Державний борг є характеристикою результативності всіх зроблених держкредитних операцій. Його абсолютна величина, динаміка і темпи зміни відобржають стан економіки і фінансів країни, ефективність функціонування державних структур. На стан державного боргу істотно впливають щорічні операції в сфері державного кредиту: одержання нових позик і умови їхнього надання, з одного боку, і розміри погашення й виплачуваних відсотків, з іншої.

101.Джерела погашення внутрішнього державного боргу.

Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі призводить до формування державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним.

ДБ – сума заборгованості Д своїм кредиторам.

1.Внутрішній борг — це заборгованість за запозиченнями на внутр ринку у нац валюті; 2.Зовнішній борг - це заборгованість за запозиченнями на зовн ринку у іноз валюті. Джерелами погашення:

-додаткові податкові надходження внаслідок зростання ВВП,

- інвестування позичених коштів. Це реальне джерело і економічно обгрунтоване;

-збільшення доходів бюджету за рахунок введення нових податків, підвищення ставок і розширення об'єкта оподаткування з діючих податків, всебічне використання неподаткових методів. Таке джерело є реальним, але економічно невиправданим: краще одразу підвищити рівень оподаткування, ніж при погашенні заборгованості які включає також і %, належні до сплати;

-Скорочення видатків. Оцінка цього джерела аналог, т/т це реальне джерело, але екон підхід невиправданий;

-Грошова емісія - нереальне і недоц-не джерело, екон-но невипр-не. Варт-ть грошей падає і сук вар-ть грошей не змін-ся, зб-ся лише к-ть грошей. Але це краще, ніж накопич-ти держ борг;

-Нові позики - рефінансування боргу. Фінансово - цереальні гроші але найбільш невиважена фін політика (найнебезпечніша), бо реально борг не погашається, а збільшується.