13. У чому полягає сутність продуктивності праці. Які фактори росту ви знаєте?

Економічна сутність продуктивності праці полягає в тому, що вона виражає співвідношення між кількістю виробленої продукції та витратами робочого часу, затраченого на її вироблення, для планування та аналізу рівня продуктивності праці використ різні методи та показники вимірювання Прод Праці. Всі методи визначення П.П. поділяються на визнач прямих та обернених показників. До прямих показників належ виробіток прдккції або безпосередньо П. П. П. П. Визнач в натуральних, вартісних та нормативних показниках. До обернених показників належить трудоміскість, яка буває плановою, фактичною, нормативною. Виробіток – це кількісь продукції, яка виробляється за одиницю робочого часу. Натуральний метод визначення виробітку застосовється, коли обсяги виробництва визначаються в натуральних одиницях, в цьому випадку виробіток розраховується як відношення обсягу продукції в натуральному виразі до затрат праці.Вн= Он/Зп. Перевагами натурального методу є: натуральні показники наочні для робітників і придатні для використання при розподілі колективного заробітку; натуральні показники не зазнають по собі впливу зміни цін, структури робіт та інфляційних процесів. Недоліки: неможливість його застосування у випадку коли підприємство виробляє різні види продукції. Вартісні показники більш універсальні і дозволяють оцінити рівень П. П. при виробництві різнорідної продукції. Ці показники зазанають на собі вплив матеріаломісткості та рівень цін. Виробіток у вартісному вираженні визачається як відношення обсягу продукції у грошовому виразі до затрат праці або до середньо- спискової чисельності працівників Вн= Он/Зп; Вт= Ог/Зп; Вт= Ог/Чсер. З метою запобігання впливу матеріаломіскості робіт на продуктивність праці доцільно розраховувати виробіток по чистій прдукції. Чиста продукція= вартість продукції- амортизація- матер витрати.

Підвищення продуктивності праці означає економію витрат праці.

Зростання продуктивності праці на будь-якому під-ві залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів які обєднуються в три великі групи.

Техніко-технологічні фактори :

вдосконалення техніки та технології

зростання нових видів сировини та матеріалів

модернізація обладнання

механізація та автоматизація виробництва

Організаційні фактори

вдосконалення системи управління та організації праці

збільшення реального фонду робочого часу

впровадження раціонального розподілу та організації робітників

Соціально-економічні фактори

вдосконалення системи планування участі працівників у прибутках

створення відповідного морально-психологічного клімату

поліпшення системи підготовки та перепідготовки кадрів

зростання заробітної плати.

14. Характеристика соціальної інфраструктури підприємства.

Забезпечення соц. потреб трудових колективів здійснюється сукупністю певних підрозділів соц.інфраструктури підприємства, до складу яких можуть входити: 1) їдальні, кафе, буфети; 2) лікарні, поліклініки, медпункти; 3) власні житлові будинки, заклади побутового обслуговування; 4) школи, професійно-технічні училища, факультети та курси підвищення кваліфікації; 5) дитячі дошкільні заклади, бібліотеки, клуби; 6) бази та будинки відпочинку, спортивні споруди.

Утримання всієї можливої (необхідної) сукупності об'єктів соц. інф-ри кожним під-ом потребує чималих коштів. За умов кризового стану і зв'язаної з цим обмеженості фін. ресурсів багато які підприємства змушені передати створені раніше окремі об'єкти соц. інф-ри в підпорядкування місцевих органів влади. Проте й нині існують і навіть створюються нові заклади освіти, охорони здоров'я та відпочинку галузевого підпорядкування.

Управління діяльністю підрозділів соц. інф-ри здійснює заступник директора під-ва з кадрових і соц. питань.

Вирішення питань соц. розвитку колективу під-ва належать до найважливіших чинників підвищення ефективності вир-ва. Сучасні умови господарювання висувають підвищені вимоги до персоналу під-тва, рівня його загальної освіти, професійної підготовки, творчої активності. Постійний розвиток здібностей людини є необхідною передумовою її успішної праці, уміння використовувати сучасні технічні засоби, нову техніку й технологію, новітні наукові досягнення.

Для задоволення соц. потреб працівників будь-яке під-во має скласти план соц. розвитку, тобто обґрунтовану, фінансове та матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення соціальної структури кадрів, поліпшення умов праці й побуту всіх категорій працівників, їхнього соціально-культурного обслуговування, підвищення трудової активності.

Питання соціальної діяльності підприємства врегульоване у Господарському кодексі України і кожне під-во повинно дотримуватись наступних положень:

1. Питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників під-ва та їх сімей, а також ін. питання соц. розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів під-ва, колективного договору.

2. Під-во забезпечує підготовку кваліфікованих робітників та спеціалістів, їх економічне і професійне навчання як у власних навчальних закладах, так і в інших навчальних закладах за відповідними угодами.

3. Пенсіонери та інваліди, які працювали до виходу на пенсію на підприємстві, користуються нарівні з його працівниками наявними можливостями медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками в оздоровчі та профілактичні заклади, іншими соціальними послугами і пільгами, що передбачені статутом підприємства.

4. Власник, органи управління підприємства зобов'язані забезпечити для всіх працівників підприємства належні і безпечні умови праці. Підприємство несе відповідальність в установленому законом порядку за шкоду, завдану здоров'ю та працездатності його працівників.

5. Підприємство зобов'язане забезпечити сприятливі умови праці жінок та неповнолітніх, забезпечувати їх роботою переважно в денний час; жінок, які мають малолітніх дітей, вагітних жінок переводити на легшу роботу з нешкідливими умовами праці, надавати їм інші пільги, передбачені законом. Підприємство із шкідливими умовами праці створює окремі цехи, дільниці для надання жінкам, неповнолітнім та окремим категоріям працюючих більш легкої роботи.

6. Підприємство самостійно встановлює для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги, а також має право заохочувати працівників інших підприємств, установ, організацій, які його обслуговують.

7. Підприємство має право забезпечувати додатковою пенсією, незалежно від розмірів державної пенсії, працівника, який став інвалідом на даному підприємстві внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання. У разі смерті працівника підприємства при виконанні ним службових обов'язків власник, підприємство добровільно чи за рішенням суду забезпечують сім'ю працівника допомогою відповідно до закону.

8. Підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом .

Найгострішими проблемами розвитку соц. інфраструктури підприємств є наступні: 1) недостатність бюджетних коштів для ефективного функціонування та розвитку відповідних підрозділів соціальної інфраструктури підприємства та відсутність дієвих стимулів залучення коштів з інших джерел; 2) незадовільні умови праці; 3) недостатня мотивація робітників; 4) низька якість послуг, що надаються працівникам відповідними об’єктами інфраструктури.

Головною метою реформування соц. Інф-ри підприємства є збереження й забезпечення ефективного функціонування і подальшого розвитку сфери послуг для задоволення соціально-культурних, житлово-комунальних та побутових потреб трудового населення.