за призначенням на:

1. загального призначення;

2. спеціальні (туристичні, спортивні, флотські тощо).

Нескладні ножі поділяються за призначенням на:

• столові – для сервірування стола;

• буфетні – для нарізування хліба, сиру, масла, лимонів, фруктів;

• господарські загального призначення – виготовляють з потовщеним лезом;

• спеціальні – для нарізування хліба, ковбас, шинки, сиру, розроблення та розрубування м’яса, чищення овочів і картоплі, комбіновані тощо;

• промислово-ремісничі – для мисливців, рибалок, шевські, шорні, кушнірські тощо;

• кабінетні – для розрізування паперу.

За матеріалом леза ножі можуть бути з вуглеводистої сталі або нержавійкі, а за матеріалом ручки – з металічною ручкою, з деревини, з пластмасовою.

Ножі , у яких лезо і ручка металеві і складають одно ціле, називаються цільнометалевими.

Фасон ножа визначається формою леза (широке або вузьке, з закругленим кінцем , з виделкою на кінці тощо) та ручки ( пряма, овальна, кругла, фасонна).

За обробкою і покриттям поверхня леза може бути: шліфованим, полірованим, нікельованим і ручка – гладенька, з розписом під хохлому, лакована, гравірована тощо.

Розміри ножів вказуються за їх довжиною у міліметрах.

В продаж ножі поступають штучними і комплектами.

Ножиці за призначенням поділяються на:

• господарські (побутові) – із лезами різної ширини;

• перукарські – із лезами однакової ширини, звуженими в кінці лез;

• шевські – із масивними лезами, одне лезо з вирізаним гострим кутом;

• закрійні – із зігнутою ручкою;

• кромочні „зіг-заг” - леза широкі з виїмками;

• конторські – із довгими лезами;

Ножиці виготовлюються цільнометаличними і комбінованими( з ручками і кільцями з пластмаси), з уступами в місце переходу леза в ручку і без нього.

Розмір ножиці вказується за їх довжиною у міліметрах.

Столові прибори

Столові прибори за матеріалом, обробкою і покриттям поверхні аналогічні ножам. До них належать:

• ложки;

• виделки;

• лопатки кухонні і для тістечок;

• щіпці для цукру;

• щіпці для крехів;

• штопори;

• підставки для ножів тощо.

Ложки і виделки поділяють за призначенням на:

Ложки Виделки

• столові; столові – три-і чотириріжкові;

• чайні; для консервів – з чотирма широкими ріжками

• кавові; для лимона – з двома вузькими ріжками

• для салату; для салату – з довгою ручкою, широкими ріжками

• для солі;

• десертні;

• для гірчиці тощо

Кухонні прилади

Кухонні прилади використовують для переробки харчових продуктів.

Вони поділяються за призначенням на:

• прилади для подрібнення продуктів (м’ясорубки, овочерізки, лукорізки, сирорізки, ступки, тертушки, яйце різки, шатківниці тощо);

• прилади для чищення (картоплечистки, вишнечистки, рибочистки тощо);

• прилади для приготування їжі (соковижималки, тістомішалки, пельменници, сепаратори, ваги, шприці кондитерські);

• прилади для консервування та пастеризації (кришки і машинки для закривання банок, прихвати тощо).

Інструментальні товари

Залежно від функціонального призначення інструментальні товари поділяють на:

• інструменти для обробки;

• монтажні інструменти;

• інструменти для вимірювання та розмітки.

Інструменти для обробки за цільовим призначенням поділяються на:

1. інструменти для обробки дерева:

2. інструменти для обробки металу;

3. інструменти для обробки шкіри;

4. інструменти для садово-городніх робіт.

1. Інструменти для обробки дерева:

• для рубання – сокири, колуни;

• для розпилювання – пили, ножівки;

• для довбання – долота, стамески;

• для стругання – струги, цикли, рубанки(шерхебель, полуфуганок, цинубель, зензубель, фальцьгобель);

• для свердління – свердла, коловороти, бурава, дрилі.

2.Інструменти для обробки металу:

• для опіловки – напильники, надфілі, рашпілі;

• для рубання і пробивання отворів – крейцмейселі, зубила, борідки;

• для свердління – свердла, дрилі;

• для нарізання різьб – мітчики, плашки, воротки, клупи.

3.Інструменти для обробки шкіри:

• кліщі;

• рашпілі;

• лапи тощо.

4.Інструменти для садово-городніх робіт:

• лопати;

• коси;

• граблі;

• вила;

• серпи;

• молотки косо відбійні;

• сучкорізи тощо.

Монтажні інструменти:

• для захвату і утримування – плоскогубці звичайні, плоскогубці комбіновані, пасатижі, кусачки, круглогубці, овалогубці тощо;

• для загвинчування та відгвинчування – викрутки, ключі гайкові і трубні, набори головок з воротком;

• для усунення цвяхів – кліщі столярні, господарські, чоботарські;

• для запаювання – паяльники.

Інструменти для вимірювання та розмітки.

• Метри, рулетки, штангенциркулі, мікрометри, кутники, кронциркулі, щупи( набори пластинок для вимірювання зазорів).

Крім призначення і цільового призначення асортимент інструментальних товарів групуються:

• за видами (долота, свердла, пили, сокири тощо);

• за обробкою і покриттям поверхні (шліфовані, поліровані, нікельовані, оксидовані, лаковані, пофарбовані тощо);

• за комплектністю ( штучні, комплекти, набори);

• за розмірами - за вагою (колуни, молотки); за загальною довжиною

( пили, монтажні інструмент); за діаметром (плашки, свердла); за шириною і довжиною робочої частини ( стамески, долота).

3..Вимоги до якості металевих побутових виробів.

Всі металеві побутові товари повинні бути виготовлені з матеріалів, що передбачаються нормативно-технічними документами. За розмірами, обробкою поверхні, захісно-декоративним покриттям, формою, конструкцією повинні відповідати еталонам-зразкам, а також вимогам ДСТУ.

За формою, конструктивними особливостям, обробкою побутові металеві товари повинні забезпечувати безпеку користувачам, бути зручними в користуванні і надійними в експлуатації.

Перевірка якості металевих побутових товарів на торговельних підприємствах виконується органолептично, зовнішнім оглядом.

В надходженої партії товарів вибірково перевіряють правильність і повноту маркування, роботу виробів, відповідність розмірів; виявляють дефекти, визначають їх кількість, місцезнаходження і встановлюють їх відповідність вимогам стандартів.

Посуд чавунний емальований виготовлюється 1-го і 2-го ґатунків, інші металеві побутові товари на ґатунки не поділяються.

Найпоширенішими дефектами металогосподарських товарів є:

1. Дефекти формування (мушлі, тріщини, кривизна, задирки, нещільність тощо);

2. Дефекти обробки і оздоблення поверхні (шершавість, подряпини, матовість поверхні тощо);

3. Дефекти захисних і декоративних покриттів (плішини, бульбашки, відколи, лузчастість, цек)

4.Маркування, пакування та догляд за виробами з металів.

Маркування. Приладдя для вікон і дверей маркують штампом або наклеюванням етикетці на споживну тару( пачки або коробки) з вказанням:

• товарного знаку;

• найменування виробника;

• найменування виробів;

• кількості виробів в пачці;

• клеймо ВТК;

• назва ДСТУ.

На кожний вид посуду стального емальованого наносять маркування з указанням :

• товарного знаку підприємства-виробника;

• клеймо ВТК;

• данні характеристики посуду(склад наборів, зображення літер, що вказують на призначення посуду.

Кожний вид посуду з листового алюмінію повинен мати маркування, де вказується товарний знак підприємства-виробника, місткість.

Для виробів у споживної тарі маркувальні данні виконуються на етикетці.

На посуді з мідних сплавів з хромовим або нікелевим покриттям методом штампування або електрохімічним методом повинні бути чітко нанесені дані:

• товарний знак підприємства-виробника;

• умовне позначення матеріалу, з якого виготовлено виріб.

Ножові вироби і столові прибори повинні мати маркування з вказанням підприємства виробника, умовного позначення сплаву, з якого виготовлено виріб(„мельх.”- для мельхіору, МНЦ – для нейзильберу, „нерж.” – для нержавіючої сталі, „АЛС” – для алюмінієвих сплавів.

Маркування інструментів визначається відповідним НТД. Загальне в маркуванні – на кожному виробі повинен бути товарний знак підприємства – виробника.

Пакування. Емальований і алюмінієвий посуд укладають в паперові або целофанові пакети, в яки вкладають м’який пакувальний матеріал(стружку).

Посуд зі сплавів міді укладають в паперові пачки, а їх у ящики. Стальний оцинкований, фарбований посуд зв’язують в пачки вагою до 35 кг.

Кухонні приладдя загортають у папір, а потім укладають у ящики. Вироби складної конструкції оснащуються інструкцією і паспортом.

Ножові вироби, ножиці і столові прибори, виготовлені з вуглецевої сталі, змазують жировою змазкою для збереження від корозії, а потім загортають в папір і пакують у пачки по 5 -10 шт.(ножі з виделками по 5 – 10 пар). Пачки з виробами укладають у картонні коробки, на яки клеять етикетки з маркувальними даними, а їх потім в дерев’яні ящики.

Зберігання металевих побутових товарів. При транспортуванні металевих побутових товарів усіма видами транспорту вони повинні бути захищені від вологі та атмосферних опадів, упаковані в ящики або іншу тару так, щоб вони були захищені від механічних пошкоджень – подряпин, вм’ятин тощо.

Зберігати металеві побутові товари необхідно в приміщеннях без різких коливаній температури, щоб з повітря не осаджувалася волога, що приводить до виникнення корозії металів. Доцільно, щоб повітря у закритих приміщеннях мала відносну вологість до 65% і температуру 15-22*С. При зберіганні цієї групи товарів необхідно дотримуватися вимог товарного сусідства: в цьому приміщенні не повинні зберігатися хімічні товари, які випаровуючись , могуть прискорити корозію металів у виробах.

При розміщуванні металевих товарів в ящики, пачки або зв’язки необхідно забезпечити добру вентиляцію , тому їх розміщують на підтоварниках або стелажах. Металеві товари з шліфованою або полірованою поверхнею не слід брати пітними руками, через те, що в цих місцях можуть з’явитися сліди від корозії.

При користуванні металевими виробами необхідно враховувати властивості матеріалів, з яких вони виготовлені, а також особливості їх конструкції. Це подовжить термін їх експлуатації. Так, вироби на яких з’явилася іржа слід протирати ганчіркою, а потім покрити антикорозійною змазкою. Залишки харчових продуктів не можна очищувати гострими предметами, крупнозернистим шліфувальним матеріалом, через те що це може призвести до пошкодження поверхні.

В алюмінієвому посуді не рекомендується тривалий час зберігати харчові продукти і тримати їх з розчинами повареної солі, лугів, кислот, які можуть викликати її корозію.

Кухонні, господарські та ножові вироби , а також столові прилади рекомендується своєчасно після використання промивати гарячою водою і витирати насухо.

Ручні знаряддя праці необхідно берегти від сильних ударів, які можуть викликати їх деформацію та поломку. У разі довготривалих перерв у використанні змащувати антикорозійною змазкою.

Характеристика асортименту нагрівальних та освітлювальних приладів.

Нагрівальні приладдя в залежності від виду палива, що використовується поділяються на керосинові і газові.

До керосинових нагрівальних приладів відносяться: примуси, керосинки і керогази. Вони всі поділяються на безфітільні і фітільні.

Примуси відносяться до безфітільних керосинових нагрівальних приладів, що складаються з резервуару, горілки і конфорки. Резервуар виробляється з латуні або сталі, плакірованої латуні. Примуси виробляються з безшумними горілками.

Примуси виробляються звичайної конструкції( з виносним балоном) і дорожні . Примуси з виносним балоном відрізняються меншою висотою, більшою стійкістю, більшою пожежною безпекою, через те що балон менше нагрівається. Дорожні примуси виробляють розбірними у футлярі з оцинкованого заліза, вони оснащені запасною горілкою та комплектом інструментів.

До запасних частин для примусів відносять: горілки, горілки звичайні, безшумні, форсунки, азбестові прокладки, кожані манжети, ключі для форсунок і горілок, голки для прочистки отворів форсунок.

Керосинки мають фітілі, по яким керосин подимається з резервуару. Вони виробляються високими і низькими.

Керосини високі двотрубні, виготовлюються з корпусом з литої сталі або алюмінієвого сплаву, труба емальована або хромована. До низках керосином відносяться трьохфітільні керосинки з корпусом чавунним або з алюмінієвого сплаву і залізним емальованим резервуаром.

Керогази відносяться до фітільних нагрівальних приладів. Більшість керогазів виробляють з кільцевим азбестовим фітілем і виносним прокинутим резервуаром для керосину. Керогази виробляють з корпусом різних форм(циліндричні, квадратні тощо).Регулятори у керогазів можуть бути гвинтовими, реічними, ексцентриковими. Резервуари керогазів більшою частиною виготовлюють з сталі, пластичних мас, іноді зі скла.

До переваг керогазів відносяться більша економічність в порівнянні з керосинками, більша безпека в порівнянні з примусами та безшумність. До недоліків керогазів відносіться повільне розжигання і затухання протягом 5 – 10 хвилин.

До газових нагрівальних приладів відносяться плити газові і балони до газових плит.

Плити газові побутові поділяються на стаціонарні і переносні.

Плити стаціонарні складаються з робочого столу і корпусу з духовим шафом, верхніх конфорочних горілок і горілок духової шафи. Робочі столи виготовлюють з стали, покритою силікатною емаллю, а конфорки – з чавуну.

На передньої стінці плити є розподільний щиток, на якому закріплені ручки кранів усіх горілок плити з фіксаторами з фенопластів. Плити ряду конструкцій мають терморегулятори для контролю температури у духової шафі, вертел для шашликів і птиці, відкидну кришку для запобігання забруднення стінок кухні, а також пристрій для автоматичного запалювання газу при повороті ручок горілок. Стаціонарні плити випускаються з двома і чотирма конфорками і одною духовою шафою з заскленими дверцями з жаростійкого скла, шафою для сушки і зберігання посуду. Відстань між двома конфорочними горілками не менш ніж 235мм, а висота плит за звично 800мм.

Переносні газові плити , що називають портативними, використовують для приготування їжі у польових умовах, походах, на дачах. Випускають їх різних конструкцій з однією або двома горілками, а також у вигляді невеликих металевих чемоданів. Переносні газові плити забезпечені одним або двома балонами для зжиженого газу різної ємності.

15