13. Естетична діяльність — специфіка,мета,значення в житті людини.

Естететична діяльність-це будь-яка людська діяльність у її загальнолюдському вимірі.

естетична діяльність — це необхід­ний аспект суспільної практики, на підставі якої розвивається естетичне виробництво та естетичне спо­живання; естетична діяльність — атрибут будь-якої соціальної діяльності, що створює довершену річ, дос­коналий твір, породжує відточену думку.

Результатом естетичної діяльності є не тільки світ предметів та навколишнє середовище, що перетворюються за зако­нами краси, а й сама людська суб’єктивність, яка збагачується та удосконалюється завдяки розвиненому творчому уявленню та іншим навичкам і умінням, що мають естетичну природу.

Естетична діяльність породжена трудовою діяльністю та існує як її частина

Мета естетичної діяльності — перетворення дійсності за законами краси, тобто за законами ритму, симетрії, пропорції, гармонії тощо.

Мета естетичної діяльності знаходиться не зовні, а в людині:

завдяки їй у особистості розвиваються якості та здібності, які мають загальне культурне значення. Власне естетична діяльність — діяльність, що спрямована на досягнення будь-якої не утилітарної мети. Це художня діяльність.

14.Людина та її оточення як мета естетичної діяльності

З допомогою мистецтва здійснюється зв'язок людини з людиною, різних поколінь, різних народів та різних культур. Тому, природнім є те що естетична діяльність-є трудовою діяльністю,а трудова діяльність є невід’ємною частиною розвитку людини. Мистецтво закладає параметри вдосконалення людини й суспільства а, але відштовхується вона від життя, від конкретно-історичних умов, у яких відбувається художня діяльність суспільства. Мистецтво(як естетична діяльність)є формою відображення громадського буття, формою суспільної свідомості.

Естетична діяльність — це необхідний аспект суспільної практики, на підставі якої розвивається естетичне виробництво (творчість і свідомість) та естетичне споживання; естетична діяльність — атрибут (істотна властивість) будь-якої соціальної діяльності, що створює довершену річ, досконалий твір, породжує відточену думку (ідею); А .Людина має можливість проводити загально людський розвиток, реалізувати людську здатність формувати, змінювати, творити "за законами краси" свій духовно - практичний світ. Тому правильним буде стверджувати що об’єктом естетичної діяльності - є людина(суспільство)а мета естетичної діяльності-вдосконалення не тільки матеріального світу а й самосвідомості людини та її оточення-суспільства.

15.Форми естетичної діяльності у сфері соціальних відносин

Ететичне в житті людини і суспільства набуває реальності через єдність духовної, матеріально-практичної та духовно-практичної діяльності. Але ця єдність також не є простою та однорідною: вона по-різному виявляється в різних сферах суспільного життя, має різні пропорції проявів в різних видах та напрямах людської життєдіяльності.

Активність людини, її творча свідома діяльність спрямовані на естетизацію довколишнього середовища. Естетична діяльність універсальна; вона включає як життєво необхідні сфери суспільного життя (виробництво, побут, етикет, поведінка, мода, традиції, обряди), так і ті сфери, де людина заявляє себе вільною від прямих життєвих потреб , - перш за все - художньо-творчу сферу (створення творів мистецтва, технічний дизайн, різні види самодіяльної художньої творчості, художньо-теоретична діяльність, ужиткове мистецтво, прикрашення побуту та житла, та ін). Естетичне, яке по-суті є результатом „матеріалізації” сутнісних сил людини, є явищем соціальним, бо пов’язане не лише із трудовою та перетворювальною діяльністю, але також із спілкуванням

16.Естетичні аспекти трудової діяльності людини

Естетика як наука про „досконале” і „прекрасне”, про закони творчого освоєння довкілля, спрямована передовсім на спосіб буття людини, сенс якого полягає у виробничо-практичній діяльності.

Естетична діяльність у сучасному промисловому виробництві(як приклад) може існувати й на рівні індивідуального трудового процесу. Щоправда, це можливо тільки в тому разі, коли його здійснює кваліфікована, творча людина, майстер своєї справи. Потреба знаходити задоволення в праці змушує талановиту, небайдужу людину постійно вдосконалювати себе, розвивати свої здібності й навички, вносити у трудовий процес елементи творчості. А це є елементом самовдосконалення людини. Що є визначальним для такого трудового процесу? Творчий підхід до справи, обдарованість і невичерпна допитливість, постійне невдоволення досягнутим і нескінченні пошуки нового. Сучасне промислове виробництво, технічний прогрес вже не можливо уявити без мистецтва( дизайну), мета якого полягає у формуванні естетичного предметного середовища, в якому гармонійно поєднуються матеріальні і духовні прагнення людини. Тому, естетична складова у трудової діяльності людини е невід’ємною.

17.Природа як Об’єкт естетичної діяльності людини. Існує ще одна, дуже велика сфера естетичної діяльності і водночас предмет естетичної насолоди – природа. З одного боку, суспільство відповідно до свого загального культурного розвитку все більше звертається до природи як джерела естетичних переживань і естетичних цінностей, з іншого - своєю діяльністю наносить непоправну шкоду природі, створюючи загрозу екологічної кризи і тим самим загрозу власному існуванню.

Серед найпоширеніших в естетиці є уявлення про природу як джерело естетичних потреб і здібностей людини.

в природі немає нічого зайвого та ще й такого, що не мало б природних передумов існування, немає і потворного, тобто всього того, що людина сприймає як протилежність прекрасного

впорядкованість, гармонійність, відповідність усвідомлюються як найцінніші, життєво необхідні для людини якості довколишнього світу

Людство у своїй історії пережило різні форми взаємодії з природою. Значний відрізок часу займав період культури збирання і полювання, коли людство цілком залежало від природи, яка давала йому засоби для існування. Цей стан характеризується відносною гармонією, хоч вона і не була свідомим наміром людини. Проте вже на цьому етапі відбувається усвідомлення людиною цінності природи як умови її існування. Спостереження природи, рослинного і тваринного світу, їх взаємозв'язку породжує спроби людини опанувати навколишню красу, багатства і процеси, передати їхню суть у перших формах образотворчої діяльності. Зображення тварин, рослин, спроби використання природних форм для створення предметів повсякденного побуту, імітування поведінки тварин у ритуальних танцях - все це свідчить про поступове духовне і практичне оволодіння творчими силами живої природи, які ставали силою людини і забезпечували їй подальший матеріальний і духовний розвиток.

Виникнення продуктивного господарювання різко змінило картину природи. Суто сільськогосподарський характер діяльності створює умови для дисгармонії. Перші землеробські цивілізації лишили після себе пустелі.

Та все ж протягом багатьох віків між природою і людиною існувала рівновага. Саме цим обумовлено особливе місце природи в естетичному досвіді людини та в її художній творчості. Взаємодіючи з природою, людина може гармонійно з нею співіснувати, вносити в цей храм певний естетичний аспект.

Закони природи і закони людського співжиття вимагають взаємної поваги.