10. Культурно-історична змінність естетичних ідеалів та смаків; їх вияв у мистецтві.

Естетична діяльність суспільного суб.єкта, що розвивається протягом тривалого історичного часу, створює цілий комплекс почуттів, представлень, поглядів, ідей, які ми називаємо естетичною свідомістю. Естетична свідомість продукт тривалого історичного розвитку суспільства, воно існує як форма суспільної свідомості, що відображає рівень естетичного освоєння світу. Існує воно також як особистісна індивідуальна характеристика окремої людини. Естетична свідомість суспільства, як і окремого індивіда, формується тільки на основі естетичної практики в її різноманітних видах. Що стосується мистецтва, то воно є особливою формою естетичної свідомості, в якій представлені всі інші елементи і яка існує специфічним образом

Естетичний смак звичайно розглядають як здатність людини до естетичної оцінки явищ дійсності і мистецтва. Естетичний смак глибоко індивідуальний, але належить зовсім до іншої сфери сфері суспільній, соціальній. Це соціальна здатність людини, що формується, як і багато які інші соціальні здібності, в процесі виховання і утворення людини.

Отже, правильніше буде визначити естетичний смак як здатність особистості до індивідуального відбору естетичних цінностей, а тим самим і до саморозвитку і самоформкванню.

Естетичний смак має також і особливу модифікацію художній смак. Розвивається він на базі естетичного і впливає в свою чергу на нього. Художній смак формується тільки через спілкування з світом мистецтва і значною мірою визначається художньою освітою, знанням історій мистецтва, законів формотворення різних видів мистецтва, знайомством з літературно-художньою критикою. Але оскільки змістом мистецтва є все та ж система суспільних цінностей, тільки представлена в художній формі, то, як і естетичний, художній смак стає предметом суперечок, принаймні відтоді, як виникло саме поняття смаку.

У такій же мірі, як і по відношенню до особистості, естетичний і художній смаки можуть характеризувати пристрасті, симпатії і антипатії соціальної групи або класу. Естетичний смак зумовлений всім комплексом суспільних обставин і в класовому суспільстві він завжди несе на собі друк класових переваг, ціліше і цінностей. Єдиних естетичних смаків і норм, придатних для всіх часів і народів, для всіх суспільних груп, не існує. Інша справа, коли мова йде про смаки, що претендують на осуспільнозначиму. Це торкається, передусім, творів мистецтва. це робить оцінку художнього твору справою складною і відповідальною. Правильна думка часто виробляється лише в ході тривалих художньо-критичних дискусій. Ось чому слідуєне тільки покладатися на свій естетичний смак, але і знайомитися з літературно-критичним обговоренням твору, з думкою інших глядачів і слухачів.

Естетичний і художній смаки не залишаються незмінними протягом всього життя людини.

. Естетичний ідеал є активним духовним феноменом. Він визначає параметри художньо-образного ставлення митця до дійсності, виступає мотивом його творчості. Сфера мистецтва завжди була тим полем, на якому випробовувались засоби реалізації такого духовного феномена, яким є ес-тетичний ідеал.

Здатність ідеалу передавати різноманітні можливості й модальності художнього вираження реалізується через властивість естетичного у формі мистецтва виходити в сферу суспільного буття тасвідомості людини.

Реконструкція конкретних типів суспільства демонструє, що активні форми буття мистецтва в соціумі еволюціонують, вони знаходяться в залежності як від самої соціальної дійсності, так і від змісту естетичного ідеалу.

Естетичний ідеал з’являється внаслідок віками сформованої об’єктивної потреби до вищої досконалості. Люди завжди прагнули до конкретного практичного втілення образу належного, який сформувався в конкретних соціокультурних умовах суспільного розвитку. Тому естетичний ідеалвиконував і виконує у цьому процесі активну функцію. Крім того, у формі естетичного ідеалу простежується трансформація соціальної необхідності, яка фіксується як художня реальність.

Реальна мистецька практика свідчить, що художня діяльність у своїх найважливіших параметрах набуває особливої форми в конкретно-історичній практиці людини. Останнє можливо здійснити у сфері мистецтва. Естетичний ідеал, як особлива форма необхідності, в мистецтві виражає у своєму змісті об’єктивно-історичний сенс розвитку. Необхідність виявляється в діяльності митця як потреба пережити в духовно-емоційній формі прагнення людини до прекрасного, до діяльності за законами краси, а художні образи виступають як специфічні моделі нових форм соціального спілкування і буття.