13. Оцінка вартості та доходності акцій.

Акція — цінний папір без встановленого строку обігу, що засвід­чує пайову участь у стат. фонді АТ, підтвер­джує членство в ньому та право на участь в управлінні, дає право його власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації АТ.

Для оцінки акцій розрізняють кілька кіл-х хар-к: внутрішня, номінальна, балансова, конверсійна і ліквідаційна вартість, емісійні і курсова ціни.

Внутрішня вартість — розрахунковий показник, який обчис­люють: Vt =∑(CFi/(1+r)^t )

де СFi— очікуваний грошовий потік t-го періоду; r — очікувана доходність.

Конверсійна вартість обчислюється для привілейованих акцій, в умовах емісії яких передбачена можливість їх конвертації у звичайні акції.

Номінальна вартість — це вартість, що вказана на бланку акції. Характеризує частину у Стат фонді, що приходилась на одну акцію в момент заснування компанії.

Емісійна ціна — ціна, за якою акція продається на первинному ринку.

Балансова вар-ть — характеризує поточну в-сть акцій на основі балансу і обчислюється як відношення в-сті чистих активів до загального числа випущених акцій.

Ліквідаційна вар-ть акцій може бути визначена в момент ліквідації тов-ва. Вона показує, яка частина вартості активів за ціна­ми можливої реал-ї, що залишається після розрах-в з кредитора­ми, припадає на 1 акцію.

Курсова ціна акції викор-ся для оцінки акцій на вторинному ринку ЦП. Принцип визначення курсової ціни — зістав­лення доходу, принесеного акцією, з ринковою нормою прибутку.

Доходність безстрокової привілейованої акції і звичайної акції з незмінним дивідендом розраховується: Кt =D/Р_т де D - очікуваний дивіденд, Рm – пот. ринк. ціна акції.

Оцінка доходності акції з рівномірно зростаючим дивідендом на основі моделі Гордона: Кt = Kd + Kc = ( Do* (1+g ) / Po) + g = D₁ / Po, де Kd-дивідендна доходність; Kc-капіталізована дохідність; Do ‒ останній одержаний дивіденд по акції; D₁-очікуваний дивіденд; Рo— ціна акції на момент оцінки, g ‒ темп приросту дивіденду.

14. Аналіз показників фінансової стійкості. Типи фінансової стійкості.

Оцінювання фін. стійкості передбачає проведення об’єктивного аналізу величини і структури активів та пасивів. Фінансова стійкість відображає стабільне перевищення доходів над витратами.

Аналіз складу і розміщення активів та джерел їх фінансування проводиться на основі ПАБ.

Важливим показником оцінки фін. стійкості є темп приросту реальних активів:

ТП_ра = НА+ГК+(ОА₁ – ПЗ₁) / НА + ГК₀ + (ОА₀ – ПЗ₀ ) * 100

Темп приросту «+» - економічна стабільність.

Відносними показниками фінансової стійкості є коеф. автономії та фін. стійкості.

Коеф. автономії показує частку власних коштів в заг. сумі джерел фінансування.

К_авт = ВК / Вал бал-су (≥ 0, 5)

Збільшення коеф. свідчить про зниження ризику фінансових ускладнень.

К_{фін. стійк.} = ВК / (ДЗ + ПЗ); (≥ 1).

Якщо значення коеф. знижується, то зростає ризик неплатоспроможності і фін ускладнень. При значенні коеф. до 0,8 – фін. стан вваж-ся не стійким.

В процесі аналізу необхідно проаналізувати ДЗ в розрізі окремих дебіторів і термінів виникнення та визначити причини не виправданості ДЗ та погіршення її структури. Далі аналізумо співвідношення ДЗ і КЗ, яка в нормі повинна бути на рівні 1.

К_{покр КЗ за рах ДЗ} = ДЗ _{строкова} / Поточ. Зобов.

Важливою характер-ю фін. стану є коефіцієнт маневреності, який має бути (0,2 – 0,3)

К маневр = (ОА – Поточ. Зобов) / Поточ. Зобов

Типи фін. стійкості:

1. Абсолютна– власні об кошти забезпечують всі запаси і в-ти. ВОА=ОА–ПЗ (> 0)

2. Нормально стійкий – запаси і в-ти забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позик. ВОА = ОА – ПЗ + ДЗ (> 0)

3. Не стійкий – запаси і в-ти забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел, та короткострокових кредитів та позик, тобто за рахунок усіх джерел фінансування. ВОА = ОА – ПЗ + ДЗ + ККЗ (> 0)

4. Кризовий фін. стан – запаси і витрати забезпеч. джерелами їх формування і під-во перебуває на грані банкрутства. ВОА = ОА – ПЗ + ДЗ + ККЗ (< 0)