33. Аналіз стратегій забезпечення і використання трудових ресурсів

Стратегія управління персоналом — це підсистема стратегії організації, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій по реалізації концепції використання і розвит­ку потенціалу персоналу організації з метою забезпечення її стратег конкурентної переваги.

Власна специфіка, чи особлива винятковість стратегії використання і розвитку потенціалу персоналу, визначається першорядним чи навіть вирішальним значенням для сучасної ор­ганізації саме якості її персоналу.

Ментальною основою створення такої стратегії є адекватне розуміння наступ­них основних видів рішень, що приймаються організацією в галузі стратегії керування персоналом:

• Добір, просування і розміщення кадрів по всіх ключових позиціях організації.

• Оцінка становища людини в організації.

• Система винагороди, що забезпечує адекватну компенсацію, чітко позначені вигоди і моти­вацію поведінки службовців на всіх рівнях.

• Розвиток керування, що створює механізми підвищення кваліфікації і просування по служ­бових сходах.

Жодне з відзначених завдань належним чином не може бути вирішене, якщо не працює ефективна система оцінки. Вона повинна забезпечувати:

• відповідний підбір кандидатур із уже наявного персоналу для виконання всіх необхідних робіт в організації;

• планування і здійснення зусиль в галузі розвитку менеджменту;

• створення і функціонування розумної системи винагороди.

У рамках стратегії керування персоналом організації, особливо в умовах щодо розвинутого стратегічного менеджменту, може розроблятися і реалізовуватися так звана «програма дій». Програма повинна базуватися на інформ, зібраній на стадії діагностики; а також на конкретних стратег виборах по зазначених основних видах рішень.

34. Матриця Дженерал Електрик/Мак-Кінсі та її використання в стратегічному аналізі

Модель GE/McKinsey — багатофакторна модель аналізу страте­гічних позицій визначених бізнесів, яка з’явилася на початку 1970-х років.

Модель GE/McKinsey являє собою матрицю для відобра­ження і порівняльного аналізу стратегічних позицій і напрямів господарської діяльності організації. Головною особливістю цієї моделі є те, що вперше для порівняння видів бізнесу почали розглядатися не тільки такі фактори, як обсяг продажу, прибуток, рентабельність інвестованих коштів, але й досить суб'єктивні характеристики бізнесу, такі, як мінли­вість частки ринку, технології, стан забезпеченості кадрами тощо.

Сектори бізнесу, що розглядаються, відображаються на сітці матриці у вигляді кіл, центри яких однозначно визначаються оцінками при­вабливості ринку (вісь У) і відносної переваги організації на ринку (вісь X). Кожне коло від­повідає заг обсягу продажу на деякому ринку, а частка бізнесу п-ства пока­зується сегментом у цьому колі.

У матриці виділяються три зони стратег позицій: зона «переможців»; перехідна зона, в яку входять позиції, де стабільно оперується прибуток від бізнесу, середні позиції бізнесу і сумнівні види бізнесу; зона «переможених».

Привабливість ринку	«ПЕРЕМОЖЕЦЬ» (1)	«ПЕРЕМОЖЕЦЬ» (2)	СУМНІВНИЙ БІЗНЕС
	«ПЕРЕМОЖЕЦЬ»(3)	СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС	«ПЕРЕМОЖЕНИЙ» (1)
	ГЕНЕРАТОР ПРИБУТКУ	«ПЕРЕМОЖЕНИЙ» (2)	«ПЕРЕМОЖЕНИЙ» (3)
	Відносна перевага на ринку

Заг стратег принцип, який рекомендує модель: збільшувати к-сть ресурсів для розвитку і підтримання бізнесу, якщо п-ство має певні переваги на ринку, і навпаки, зменшувати ресурси, що спрямовуються у певний вид бізнесу, якщо позиції п-ства виявля­ються слабкими. Для будь-якого бізнесу, що опиняється між цими двома позиціями, страте­гія буде селективною.