29. Структура капіталу і ризик. Політика стратегії структури капіталу.

Зі структурою капіталу пов'язані два поняття ризику: підприємницький та фінансовий. Підприємницький ризик — це ризикованість вкладень у активи п-ства, що не має боргів. Він являє собою невизначеність в одержанні майбутнього прибутку від операційної д-сті.

Особливе місце серед чинників, які визначають підприємницький ризик, займає операційний леверидж. Його суть у тому, що прибуток від основної д-сті зале­жить від рівня постійних в-т у с\в продукції.

Ризики, які супроводжують фін д-сть п-ства, формують великий порт­фель ризиків і визначаються загальним поняттям - фінансовий ризик.

Капітал п-ства характеризує загальну в-сть у грошовій, мат і немат формах, інвестовану у формування його активів. За джерелами формування виділяють власний і залучений капітал.

Фінансовий леверидж — це використання п-ством залучених коштів, яке впли­ває на зміну дохідності власного кап і дає йому можливість одержати додатковий при­буток на власний капітал. Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на власний капітал за різних варіантів структури капіталу, називається ефектом фінансового левериджу: Е_фл = ЗК / ВК_С *(РД_А-ПЛ_кб) *(1 -ПД),

ЗК— сума залученого капіталу; ВК_С— сума власного капіталу; РДа — рівень дохідності активів; ПЛ_КБ — рівень відсотків за кредит; ПД— рівень податку на прибуток.

Оптимальна структури кап - це таке співвідно­шення власних і залучених коштів, при якому забезпечується найефективніша пропорційність між коефіцієнтами дохідності та фінансової стійкості.

Стратегічна політика структури капіталу передбачає такі напрями дослідження:

• аналіз кап п-ства;

• оцінку основних чинників, що визначають формування структури кап;

• оптимізацію структури кап за критерієм максимізації рівня дохідності;

• оптимізацію структури кап за критерієм мінімізації його вартості.

При розробці стратегіч­ної політики структури кап головна мета — прогноз такої структури капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомагатиме підтримувати стабільні доходи і дивіденди для акціонерів.

30. Визначення фінансового леверіджу, його вплив на стратегію підприємства.

Фінансовий леверидж — це використання п-ством залучених коштів, яке впли­ває на зміну дохідності власного кап і дає йому можливість одержати додатковий при­буток на власний капітал. Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на власний капітал за різних варіантів структури капіталу, називається ефектом фінансового левериджу: Е_фл = ЗК / ВК_С *(РД_А-ПЛ_кб) *(1 -ПД),

ЗК— сума залученого капіталу; ВК_С— сума власного капіталу; РДа — рівень дохідності активів; ПЛ_КБ — рівень відсотків за кредит; ПД— рівень податку на прибуток.

Показники формули можна розподілити на такі компоненти:

Коефіцієнт структури кап (ЗК/ВК) — характеризує фін стійкість п-ства і показує, яка величина залученого кап припадає на одну гривню власного кап. Критичним значенням - одиниця. Зі збільшенням коефіцієнта підвищується фін ризик і знижується фін стійкість.

Диференціал фінансового левериджу (РД_А-ПЛ_Кб) — показує різницю між рівнем дохід­ності активів і рівнем % за залучений кап. При зниженні дохідності активів вплив фін левериджу зменшується.

Коли середній рівень дохідності активів нижчий, ніж середня ставка за залучені ресурси, отримуємо від'ємне значення диференціалу. Це вказує на можливість та ефективність вико­ристання залученого фінансування лише за умови, коли дохідність активів вища, ніж ринкова відсоткова ставка за кредитні ресурси.

Податковий коректор (1-ПД) — відображає ступінь виливу на ефект фін леве­риджу рівня оподаткування прибутку.

Фінансування за рахунок залучених джерел ефективне для п-ства, але до певної межі. Переваги фін левериджу зникають у п-ств, які мають у структурі капі­талу занадто високу частину боргів, що посилює ризик і підвищує потенційну загрозу неплатоспроможності. Надмірне фінансування за рахунок випуску акцій теж має свої недолі­ки, тому що середньозважена вартість капіталу стає занадто високою. У деяких випадках випуск надмірної кількості звичайних акцій може призвести до втрати контролю над акціо­нерним капіталом. Незбалансованість у структурі капіталу — наявність великої к-сті боргів або значної частки акціонерного кап — можуть зашкодити позиції п-ства на ринку.