36.Види інноваційних стратегій

Стратегія наступу – прагнення досягти технічного і ринкового лідерства шляхом створення та впровадження нових продуктів, фінансування наукових розробок, активна участь співробітників у створенні і впровадженні інновацій. Завдяки потужним науково-дослідним відділам, підприємства що викор.цю стратегію здатні генерувати власні ідеї і втілювати їх в життя.

Стратегія захисту – утримання конкур. позицій на вже наявних ринках, уникнення надмірного ризику, оптимізація співвідношення витрати-випуск у виробничому процесі. Стратегія використовується лише потужними високотехнологічними фірмами.Аналізуються досягнення і помилки фірм-піонерів,вдосконалюється і юридично захищається новація, а аж потім розпочинається масове вмробництво.

Імітаційна стратегія – викор.фірмами, що не є піонерами у випуску на ринок нововведень, але які прилучилися до їх виробництва, придбавши у фірми-піонера ліцензію. Переваги над лідером за рахунок залучення дешевої робочої сили чи місцевих ресурсів.

Залежна стратегія – характер технологічних змін залежить від політики батьківської фірми стосовно залежної. Малі фірми цього типу поширені в капіталомістких галузях, їх ринковий успіх залежить ві д успіху у споживачів основного продукту у головної фірми; ці фірми не здійснюють інновацій самостійно, але забезпечують високі критерії якості роботи і гнучкість пристосування до нових вимог ринку збуту.

Традиційна стратегія – не передбачає значних технолог. змін, передбачає вдосконалення форм обслуговування традиційної продукції (ресторанний і готельний бізнес). Незважаючи на традиційність форма і якість продукції постійно покращується.

Стратегія «за нагодою» або стратегія ніші – є реакцією керівництва на зовніші сигнали ринку чи інституційного середовища.Інноваційна діяльність полягає в пошуку інформації щодо можливостей, що з’являються у фірми за нових обставин, знаходження ніш на наявних ринках, що мають споживача з нетиповим, але значущим різновидом потреб.

37.Компоненти макросеред-ща та їх ан-з.

Осн.зовнішніми факторами є політико-правові та економічні. Політико-правові фактори-це обмеження в процесі прийняття рішень, які є резул-том прав. та управл.рамок, в яких фірма повинна або збирається здійснити проект. Ці рамки накладають на фірму обов’язки захисту споживачів і довкілля, викон-ня антимонопол.зак-тва, сплати податків, встан-ня мінім.рівня з/п, дотрим-ня держ.нормативних актів, включаючи закони і підзаконні адмін.акти, мають обмежувальний хар-р і відпов.істотно звужують рамки проекту. З іншого боку, нормат.акти можуть сприяти реал-ї проектів у резул-ті пільг щодо оподат-ня ,держ.субсидій ,дотацій, пільг.кредитів. Осн.компонентами прав.середовища є режим інвест-ня, податк.оточення та режим зовн.торгівлі. Економ.середовище характерне такими осн.компонентами: стр-ра ВВП; рівень інфляції; бедж. дефіцит; вартість кредитів.