28.Прогноз-ня виробн.Дія-ті п-ва: суть, роль, види і методи.

Найважливішими функціями прогноз-ня в системі страт.управл-ня є:1. визначення можливих цілей і напрямків розвитку об'єкта прогноз-ня; 2.оцінка соц., економ., наук., техн.. та екологічних наслідків реал-ції кожного з можливих варіантів розвитку об'єктів прогнозу 3.визначення змісту заходів щодо забезпечення реалізації можливостей та послаблення загроз кожного з можливих варіантів розвитку прогнозованих подій; 4.оцінка необхідних витрат і ресурсів для впровадження розроблених заходів і наслідків щодо обмежень у системі «час — гроші». Мета прогнозу - виявити процеси та передбачити розвиток подій у майбутньому. Передбачене майбутнє дає змогу підготуватися як до позитивних, так і до негативних тенденцій, максимізувати результати та мінімізувати збитки. Основн.методами прогноз-ня, що викор-ся в страт.аналізі вир-ва є: методи екстраполяції; експертні методи; методи моделювання.

Методи екстраполяції базуються на припущенні про незмінність або відносну стабільність наявних тенденцій розвитку. Інакше кажучи, гіпотеза економ. передбачення базується на схожості та спадковості глобал.умов існування під-в у минул., теперішн.та майбутньому.

Експертні методи базуються на знаннях та досвіді спеціалістів різної кваліфікації. В основу експертних методів покладено п'ять основних умов групового вибору рішень. Умова 1. Універсальність, тобто наявність достатньої різноманітності можливостей вибору експертів та можливостей визначення для них індивідуальних профілів переваг.Умова 2. Наявність позитивного зв'язку колективних та індивідуальних переваг, при якому відмова (або доповнення) від однієї альтернативи в індивід.перевагах окремого експерта не повинна змінити направленості переваги відносно колективної. Умова3. Незалежність непов'язаних альтернатив (якщо переваги кожного експерта однакові в кількох профілях, то й відповідні по альтернативах ступені переваг суспільства мають бути однакові для цих профілів). Умова 4. Наявність суверенності експертів, тобто відсутність «нав'язаного» товариством ступеня переваг. Умова 5. Відсутність диктаторства (як правило, з боку одного експерта, переваги якого визначають переваги товариства, а інші члени впливають на вибір альтернатив лише в тому разі, якщо ці альтернативи не мають ніякого значення для названого індивідуума).

Методи моделювання являють собою досить широкий спектр економіко-матем., економетричних та інших моделей, що мають спільну рису—спробу побудувати моделі об'єктів реальної дійсності, особливо (в межах можливості) їхньої динаміки, щоб на їх основі створити підвалини для відпрацювання оптимальних управл.рішень.У страт.управлінні найбільшого поширення набули розробки сценаріїв розвитку подій.Треба розрізняти дві сторони в характеристиці сценаріїв:1)визначення та оцінка головних параметрів розвитку; 2)ствердження, що люди своїми рішеннями можуть впливати на майбутній розвиток. Як показує світовий досвід, більшість інф-ції для прийняття стратегічних рішень отримують із сценаріїв.

29.Стр-ра капіталу і ризик. Політика стратегії стр-ри капіталу.

Зі стр-рою капіталу(К) пов’язані 2 поняття ризику: підприєм. та фін.ризики Підприєм.ризик — це ризикованість вкладень у активи п-ва, що не має боргів. Він являє собою невизначеність в одержанні майб.валового прибутку від опер.д-ті і зумовлений сукупністю чинників: коливаннями вартості матер.ресурсів; здатністю п-ва змінювати ціни на свою пр-ю залежно від зміни ринк.ситуації; зміною попиту на пр-ю п-ва; зниж.конкурентоспр.пр-ції; високим рівнем опер.важеля (левериджу). Особливе місце серед чинників, які визначають підпр.ризик, займає опер.леверидж. Його суть у тому, що прибуток від осн.д-ті залежить від рівня пост.витрат у с/в пр-ї. Ризики, які супров-ють фін.д-ть п-ва, формують вел.портфель ризиків і визнач-ся загал.поняттям — фін.ризик. Він становить найбіл.час­тину сукуп.господ.ризиків п-ва. Його рівень зростає із збільш.обсягів і диверсифікацією фін.д-ті п-ва. Фін.ризик виникає за певної стр-ри капіталу і впливає на дохідність звич.акцій. Капітал є головною ек.базою ств-ня та розвитку п-ва і у процесі свого функц-ня забезпечує інтереси держави, власників та персоналу. Капітал п-ва характеризує заг.вар-ть у грош., мат. і немат. формах, інвестовану у форм-ня його активів. Фін.леверидж — це викор-ня під-вом залуч.коштів, яке впливає на зміну дохідності власн.капіталу і дає йому можливість одержати додатк.прибуток на власн.капітал. Політика стратегії стр-ри капіталу. Одним з найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі стратег.оцінки фінан-ня п-ва, є оптимі-я стр-ри капіталу. Стратег.політика стр-ри капіталу — це його оптимі-я. Вона передб.такі напрями дослідження: аналіз капіталу п-ва; оцінку осн.чинників, що визнач.форм-ня стр-ри капіталу;  оптим-ю стру-ри капіталу за критерієм максимізації рівня дохідності; оптимі-ю стр-ри капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Осн.метою аналізу капіталу п-ва є з’ясування тенденції динаміки обсягу і стр-ри капіталу в наст.періоді та їх впливу на фін. стійкість та ефек-ність вик-ня капіталу.На стр-ру капіталу впливають галузеві особл-ті д-ті п-ва, які визначають стр-ру активів та їх ліквід­ність. П-ва, для яких характерний вел.рівень не обор.активів, мають низький кредит.рейтинг. Такі п-ва у своїй госп.д-ті значною мірою орієнтуються на вик-ня власн.капіталу. Переваги фінан.левериджу зникають у п-ств, які мають у стр-рі капіталу занадто високу частину боргів, що посилює ризик і підвищує потен­ційну загрозу неплатоспром. Надмірне фін-ня за рахунок випуску акцій теж має свої недоліки, тому що середньозв.вар-ть капіталу стає занадто високою. У деяких випадках випуск надмірної кількості звич.акцій може призвести до втрати контролю над аукціон.капіталом. Незбалансованість у стр-рі капіталу — наявність вел.кіл-ті боргів або значної частки аукціон.капіталу — можуть зашкодити позиції п-ва на ринку. Таким чином, головна мета страт.аналізу стр-ри капіталу — це форм-ня такого співвідн., за якого досягається найвищий прибуток на звич.акції.