26. Застосування м’якого права в єс (“білі книги”, “зелені книги”, керівні принципи, послання, декларації та ін.)

Феномен ”м’якого” права в ЄС

Рекомендаційні акти відіграють другорядну роль. Проте, ними не можна нехтувати

“Вони відіграють переконуючу і конструктивну роль у формулюванні та реалізації політик ЄС”

“Формально вони не можуть цитуватися як джерела права ЄС, проте на них слід зважати, у світлі їхнього потенціалу, як на допоміжні елементи законодавчого процесу”

Зелені книги - документи Європейської Комісії, що мають на меті ініціювати громадське обговорення та розпочати процес консультацій на європейському рівні з певної тематики (соціальна політика, єдина валюта, телекомунікації тощо). Результатом таких консультацій згодом може стати публікація офіційніших білих книг, де висновки дебатів узагальнені у формі практичних пропозицій Комісії.

Білі книги Європейської Комісії містять пропозиції щодо діяльності Європейського Союзу. Це розроблені експертами та офіційними службами конкретні напрямки політики. У деяких випадках, появі білої книги передує публікація відповідної зеленої книги, мета якої — започаткувати консультаційний процес на європейському рівні. Прикладом можуть слугувати такі білі книги Комісії:
про завершення формування спільного ринку;
«Зростання, конкурентоспроможність і зайнятість»;
про зближення законодавства асоційованих держав Центральної та Східної Європи у сферах, що стосуються спільного ринку тощо. Якщо Рада підтримує білу книгу, вона може стати програмою дій Союзу у відповідній сфері.

27. Інституційна будова єс, гілки влади.Ї

Характерними рисами інституційної системи ЄС є наступні:

• суміщення функцій – означає суміщення законодавчої, виконавчої, судової та наглядової функції, при забезпеченні інституційної незалежності, трьох основних органів – Комісією, Парламентом та Радою ЄС;

• поліцентричність структури – передбачає розміщення інституцій ЄС у різних державах-членах (в основному в Бельгії та Люксембурзі);

• розподілена лояльність – тобто, всі рішення, які приймаються у межах ЄС, є рішеннями максимального консенсусу;

• розподіл влад – на законодавчу, виконавчу та судову.

Офіційні інституції Європейського Союзу

• Європейський Парламент;

• Рада ЄС (Рада Міністрів ЄС);

• Європейська Рада;

• Європейська Комісія;

• Суд Європейського Союзу;

• Європейський центральний банк;

• Рахункова палата (Європейська рахункова палата / Європейський Суд Аудиторів).

1. Європейська Комісія. Виконавчий орган Європейського Союзу, що складається з 27 членів (рахуючи президента), які призначаються на п'ять років національними урядами, але повністю незалежні у виконанні своїх обов'язків. Склад Комісії затверджується Європейським Парламентом. Кожен член Комісії відповідає за певну сферу політики ЄС і очолює відповідний Генеральний Директорат.

2.Рада Європейського Союзу (Рада міністрів). Основний орган ухвалення рішень, який збирається на рівні міністрів національних урядів, і його склад міняється залежно від обговорюваних питань: Рада міністрів закордонних справ, Рада міністрів економіки і так далі В рамках Ради представники урядів держав-членів обговорюють законодавчі акти ЄС і приймають або відкидають їх шляхом голосування.

3.Європейський Парламент. Європейський Парламент - зібрання з 785 депутатів, що безпосередньо обираються громадянами країн-членів ЄС строком на п'ять років. Голова Європарламенту обирається на два з половиною роки. Депутати Європарламенту вивчають законопроекти і затверджують бюджет. Вони приймають спільні рішення з Радою Міністрів з конкретних питань і контролюють роботу Рад ЄС і Європейській Комісії. Європарламент проводить пленарні засідання в Страсбурзі (Франція) і Брюсселі (Бельгія).

4.Європейський Суд. Судовий орган ЄС вищої інстанції, регулюючий розбіжності:

• між державами-членами ЄС;

• між державами-членами ЄС і самим Європейським Союзом;

• між інститутами ЄС;

• між ЄС і фізичними або юридичними особами

5.Суд аудиторів. Орган Європейського Союзу, створений з метою проведення аудиторської перевірки бюджету ЄС і його інститутів.

6.Європейський Омбудсмен. Займається скаргами європейських приватних і юридичних осіб на інститути і установи ЄС.