1. Шлюб, його ознаки та порядок укладення.

Шлюб – це добровільний союз чоловіка і жінки, який укладається у визначеному законом порядку, з метою утворення сім’ї. Цей сімейний союз реєструється в органах реєстрації актів цивільного стану (ОРАЦС), без реєстрації шлюбу не виникає ніяких прав та обов’язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не має правового значення, цивільна форма шлюбу також не породжує права та обов’язки подружжя. Основними умовами вступу до шлюбу є взаємна згода осіб, що беруть шлюб, та досягнення ними шлюбного віку. В Україні шлюбний вік складає: для чоловіків – 18 років, для жінок – 17 років. Однак місцеві органи влади можуть у виключних випадках знижувати шлюбний вік. За заявою особи, яка досягла 14 років, рішенням суду й може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Законодавство передбачає також і перепони до вступу в шлюб. Не допускається шлюб між особами, якщо одна з них уже перебуває в іншому шлюбі. Шлюб не можливий також: між рідними і двоюрідними братами і сестрами; між рідними тіткою, дядьком та племінником, племінницею; між усиновителями і усиновленими; між особами, з яких, принаймні, одну особу визнано недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства. Подружжя за власним бажанням мають право укласти між собою шлюбний договір, у якому передбачають взаємні майнові права та обов’язки. Цей договір укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Шлюбний договір укладається за місцем проживання однієї із сторін або за місцем реєстрації шлюбу. Його умови не повинні погіршувати становище одного з подружжя порівняно з чинним законодавством. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, він не може також зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом України. Кожна сторона у шлюбному договорі має право на судовий захист у разі недодержання або неналежного додержання умов договору.

2. Трудове право, поняття та методи.

Трудове право – це галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають в процесі реалізації особою права на працю. Предметом трудового права є трудові правовідносини. Трудові правовідносини – це такі суспільні відносини між працівником та власником або уповноваженим ним органом, що виникають з моменту укладання трудового договору і породжують права та обов’язки сторін. Зміст трудових правовідносин становлять права та обов’язки їх суб’єктів. Суб’єктами трудових правовідносин, з одного боку, є працівник, з іншого - власник або уповноважений ним орган. Поняття „власник” включає в себе два поняття: „власник підприємства (установи, організації)” і „фізична особа, яка приймає на роботу працівника”. Інакше кажучи, це роботодавець. Працівником може бути дієздатна особа у віці від 16 років, а в окремих випадках з 14 років.

До джерел трудового права належать:Конституція України.Кодекс законів про працю України, Закони України „Про зайнятість населення”, „Про колективні договори і угоди”, „Про оплату праці”, „Про охорону праці”, „Про відпустки”, „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”.Інші закони та підзаконні акти, що містять норми трудового законодавства