- •1.1)Поняття та ознаки юридичної особи. Правосуб'єктність юридичної особи.
- •1.2) Поняття, умови та види трудового договору.
- •3.2) Юридичний факт –
- •3.3) Відпустка –
- •1.1) Причини, підстави припинення юридичної особи.
- •1.2) Види адміністративних стягнень. Їх зміст.
- •3.2) Правочин –
- •3.3) Час відпочинку –
- •Припинення та розірвання шлюбу.
- •Підстави кримінальної відповідальності. Поняття злочину та його ознаки.
- •3.1) Завдаток –
- •3.2) Діездатність –
- •Поняття та причини припинення цивільних зобов’язань/
- •3.1) Час відпочинку –
- •Правове регулювання надурочних робіт.
- •3.1) Робочий час –
- •Основні причини припинення трудового договору.
- •1.2) Зобов'язання батьків та дітей.
- •3.1) Кодифікація права –
- •3.2) Галузь права –
- •Шлюб, його ознаки та порядок укладення.
- •Трудове право, поняття та методи.
- •3.1) Дієздатність –
- •3.2) Нормативно-правовий акт –
- •3.3) Правовідносини –
- •Злочин та його структура.
- •Представництво та його характеристика.
- •Юридичні факти: поняття, значення та види.
- •Об'єкти цивільно-правових відносин. Загальна характеристика.
- •3.1) Гарантія –
- •3.2)Джерела чи галузі права(не помню точно) –
- •Правомірна поведінка, її поняття та види.
- •3.1) Право власності –
- •Правопорушення: види, ознаки і т.Д.
- •Довіреність: строки, види і т.Д.
- •3.1) Цивільне право –
- •3.2) Відпустка –
- •3.3) Право –
- •1.1Юридична відповідальність. Поняття та види
- •Цив.Право. (все про него)
- •3.2) Крайня необхiднiсть –
- •3.3) Інститут права –
- •Нормативно-правовий акт. У часі, просторі, коло осіб.
- •1. Фіз. Особа
- •4. Монархія – це
- •Поняття, умови та види матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.
- •3.1) Злочин –
- •3.2) Відпустка –
- •3.3) Кримінальне право –
1. Фіз. Особа
Людина як учасник цивільних правовідносин вважається фізичною особою. Фізична особа набуває своїх прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям, яке надається йому відповідно до закону. Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно , переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлені законом. Цивільна правоздатність – це здатність мати цивільні права та обов'язки. Часткова дієздатність визначається за малолітніми, яким не виповнилось 14 років. Вони мають право вчиняти дрібні побутові правочини. Дрібним побутовим правочином вважається такий, що задовольняє побутові потреби особи, та стосується предмета, який має невисоку вартість. Малолітні особи можуть здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної діяльності, що охороняються законом. Вони не несуть відповідальність за завдану ними шкоду. Неповну дієздатність мають неповнолітні віком від 14 до 18 років. Вони мають право:самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку). Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі у таких випадках, якщо: особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором; особа записана матір'ю або батьком дитини; особа, яка досягла шістнадцяти років, бажає займатися підприємницькою діяльністю. Особа може бути обмежена у цивільній дієздатності за рішенням суду, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування, вона може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка, вона не має права вчиняти будь-якого правочину. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун. 2. Робочий час. Види часу
Час виконання працівником своїх трудових обов’язків згідно з діючим законодавством про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку і колективним трудовим договором вважається робочим часом. Нормальна тривалість робочого часу встановлена не більше 40 годин на тиждень згідно ст. 50 Кодексу законів про працю України. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для деяких категорій працівників. Це неповнолітні віком від 16 до 18 років, яким дозволяється працювати не більше 36 годин на тиждень. Особам віком від 15 до 16 років (учням віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) належить працювати 24 години на тиждень. Працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, також встановлюється скорочена тривалість робочого часу – не більше 36 годин на тиждень. Неповний робочий час встановлюється за погодженням між власником і працівником під час укладання трудового договору або в процесі роботи. Неповний робочий час означає, що працівник працює менше нормальної тривалості робочого тижня. Ці працівники прирівнюються в трудових правах до працівників з нормальною тривалістю робочого часу. Ненормований робочий час встановлюється для окремих категорій працівників, до яких належать управлінський персонал, працівники правоохоронних органів та інші. Такі категорії працівників повинні бути визначені колективним договором. Їм надається додаткова відпустка Надурочний робочий час – це робочий час понад нормальний робочий день або тиждень. Надурочні роботи дозволяються тільки у виняткових випадках за погодженням з профспілкою не більше 4 годин протягом 2 днів підряд, загальною кількістю 120 годин на рік. Вони забороняються для неповнолітніх працівників і вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років.