§ 6. Застава

1. Сутність застави як виду забезпечення виконання зобов'язання полягає в тому, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ст.572 ЦК).

Застава є одним із засобів забезпечення виконання зобов'язань, найповніше врегульованим законодавством. Крім норм коментованого параграфа (стхт.572—593 ЦК), відносини застави регулюються законами про заставу (в частині, що не суперечить ЦК), про іпотеку, а також Іншими актами цивільного законодавства.

Серед найважливіших ознак застави виділяють такі:

1) права заставодержателя (право застави) є правом на чуже майно;

2) право застави слідує за річчю (перехід права власності від заставодавця до іншої особи не припиняє заставних правовідносин);

3) застава є похідною від основного зобов'язання. Заставне правовідношення виникає в силу існування основного зобов'язання;

4) застава залежить від основного зобов'язання.

Заставою може забезпечуватися лише дійсна вимога. Визнання недійсності основного зобов'язання тягне за собою і недійсність застави. Крім того, залежність застави пов'язана з тим, що вона (застава) завжди слідує долі основного зобов'язання.

Задоволення основного зобов'язання автоматично стає підставою для припинення застави (ст.28 Закону про заставу).

Похідний характер і залежність заставного правовідношення від основного зобов'язання зумовлені призначенням застави забезпечувати основне зобов'язання.

2. Відповідно до ст.573 ЦК заставою може бути забезпечена вимога, що може виникнути в майбутньому. Наприклад, заставою можуть забезпечуватись вимоги кредитора щодо відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, хоч такі вимоги можуть і не виникнути, якщо боржник належним чином виконав зобов'язання. Єдина умова — сторони мають домовитися про розмір забезпечення заставою таких вимог.

ЦК розширив перелік підстав виникнення застави. Крім традиційних підстав виникнення застави (договору і закону), ч.і ст.574 ЦК встановлює ще одну підставу — рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення ЦК щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Виникнення застави безпосередньо на підставі закону як акту цивільного законодавства (ст.4 UK) передбачено зокрема у ст.694 ЦК, яка встановлює, шо з моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар. За ст.735 ЦК у разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно. Стаття 1019 ЦК встановлює, що у разі оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставо-держателем притриманої ним речі.

Оскільки ані ЦК, ані Закон про заставу не встановлюють особливостей регулювання відносин застави, що виникла на підставі рішення суду, до регулювання цих відносин має відповідно до ст.8 ЦК застосовуватися аналогія закону.

3. ЦК не дає вичерпного переліку видів застав. Стаття 575 ЦКлише вказує на існування іпотеки та закладу як окремих видів застави, а також встановлює, що законом може бути передбачено Існування інших видів застав.

Закон про заставу також не містить спеціальної статті, у якій би були перераховані окремі види застав, проте аналіз його змісту дає підстави для висновку про те, що видами застав є: 1) іпотека, 2) застава товарів в обороті або переробні, 3) заклад, 4) застава майнових прав і 5) застава цінних паперів.

Застава може бути поділена на види залежно від того, залишається предмет застави у заставодавця чи передається заставодержателю.

Заставлене майно залишається у заставодавця у випадках: 1) Іпотеки, 2) застави товарів в обороті чи переробці.

Застава з переданням закладеного майна заставодержателю (або за його наказом — у володіння третій особі) має місце у разі: 1) закладу, 2) застави цінних паперів, 3) застави майнових прав.

4. Згідно зі ст.1 Закону про іпотеку іпотекою визнається такий вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодавець має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Оскільки іпотека є заставою нерухомого майна, то, виходячи з визначення такого майна у ст. 181 ЦК, іпотекою є застава земельної ділянки, а також об'єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Оскільки підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю і може бути об'єктом застави (ст. 191 ЦК), то його застава також є іпотекою.

Статтею 181 ЦК передбачено також, що режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

5. Закладом є застава рухомого майна (ним згідно з ч.2 ст.181ЦК є речі, які можна вільно переміщувати у просторі), що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі (ч.2 ст.575 ЦК).

Слід звернути увагу на те, що згідно зі ст.44 Закону про заставу окремо виділяється тверда застава, при якій за домовленістю між заставодержателем І заставодавцем предмет застави може бути залишено у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя. Крім цього, індивідуально визначена річ може бути залишена у заставодавця з накладенням знаків, що засвідчують заставу.

6. Різновидом застави із залишенням майна у заставодавця є застава товарів в обороті або у переробці. Предметом цього виду застави можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

Основною особливістю застави товарів в обороті або у переробці є те, що реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передання на пошту для пересилання набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені у договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

7. Особливості застави майнових прав врегульовані розділом Закону про заставу. Відповідно до ст.49 цього Закону заставодавецьможе укласти договір застави як належних Йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорімає бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржникапро здійснену заставу прав.

Майнові права, що мають строковий характер, можуть бути предметом застави лише до закінчення строку їх дії. У договорі застави прав, що не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається за згодою сторін.

8. Своєрідним видом застави є застава цінних паперів. Згідно зі ст.53 Закону про заставу застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису, здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу. Застава цінного паперу, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за угодою заставодержателя і особи, на Ім'я якої було видано цінний папір.

Якщо законом чи договором не передбачено інше, купонні листи на виплату процентів, дивідендів та інші доходи від зазначеного в цінному папері права є предметом договору застави тільки у випадках, якщо вони передані кредитору заставного зобов'язання (ст.54 Закону про заставу).

9. Згідно зі ст.576 ЦК предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно зі ст. 133 ЗК у заставу можуть передаватися земельні ділянки, що належать громадянам та юридичним особам на праві власності. Передача в заставу частини земельної ділянки здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості). Заставодержателем земельної ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки.

Предметом застави може бути не тільки наявне майно, а й майбутній урожай, приплід худоби, квартира, що буде побудована за рахунок отриманих під її заставу коштів, або будь-яке інше майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави.

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюється на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором (ч.З ст.576 ЦК).

Відповідно до ч.4 ст.576 ЦК і ч,4 ст.4 Закону про заставу предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні цінності, які є об'єктами державної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.

Перелік об'єктів, що підлягають внесенню до вказаного реєстру, визначається Положенням про Державний реєстр національного культурного надбання.

Предметом застави не можуть бути вимоги, що мають особистий характер (наприклад, вимоги потерпшого від каліцтва до особи, яка спричинила каліцтво; про відшкодування шкоди; вимоги, що виникають Із спадкових прав тощо).

Крім того, застава окремих видів майнових прав може бути заборонена або обмежена законом. Зокрема, набувач за договором довічного утримання (догляду) не має права до смерті відчужува-ча укладати договір щодо застави майна, переданого йому за цим договором (ст.754 ЦК), Згідно зі ст.1037 ЦК управитель за договором управління майном може укладати договір застави щодо майна, переданого йому в управління лише за згодою установника управління.

Заборона застави окремих видів майна або її обмеження можуть бути встановлені й іншими законами. Так, ст.4 Закону про заставу передбачено, що предметом застави не можуть бути об"єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Згідно зі ст. 19 Закону про благодійництво предметом застави не можуть бути майно і кошти благодійних організацій.

Предметом застави може бути і майно, що знаходиться у спільній власності. Згідно зі ст.578 ЦК майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Майно, шо перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі (ч.2 ст.6 Закону про заставу).

Ю. До змісту заставного правовідношення належать права і обов'язки сторін зі страхування предмета застави і забезпечення його збереження.

Стаття 581 ЦК встановлює диспозитивне право сторін заставних правовідносин застрахувати на погоджену суму заставне майно, якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню.

У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги страховика.

11. Оскільки за загальним правилом, закріпленим у ч.6 ст.576ЦК, предмет застави залишається у заставодавця (здебільшого ним є власник), якщо інше не встановлено договором чи законом, то і ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження предмета застави також несе власник предмета застави, якщо інше невстановлено договором чи законом.

У разі якщо предмет застави передається у користування заставодержателю, до нього, за загальним правилом, має переходити І ризик випадкової загибелі чи випадкового пошкодження предмета застави.

Зокрема згідно зі ст.48 Закону про заставу за втрату або недостачу предмета закладу заставодержатель несе відповідальність у розмірі вартості втраченого майна, а за пошкодження предмета закладу — у розмірі суми, на яку знизилася вартість заставленого майна. Заставодержатель зобов'язаний відшкодувати заставодавцю всі заподіяні втратою, недостачею чи пошкодженням предмета закладу збитки в повному обсязі, якшо це передбачено законом чи договором. Заставодержатель відповідає за втрату, недостачу чи пошкодження предмета закладу, якщо він не доведе, що втрата, недостача чи пошкодження сталися не з його вини. Якщо заставодержателем є ломбард або інша організація, для якої надання кредитів громадянам під заклад є предметом її діяльності, звільнення від відповідальності може мати місце лише за умови, що заставодержатель має докази, що втрата, недостача чи пошкодження предмета закладу сталися внаслідок непереборної сили.