18 Основні напрями аналізу природно-ресурсного потенціалу.

Застосування діалектичного підходу до вивчення природно-ресурсного потенціалу дає змогу виявити найбільш істотні закономірності процесу його розвитку, пов’язавши їх з конкретними етапами історії і перспектив суспільного життя.. визначають три основні напрями аналізу природно-ресурсного потенціалу.

Перший напрям полягає у ретроспективному аналізі розвитку природно-ресурсного потенціалу, який виконують для визначення загальної продуктивності природних ресурсів території суспільно-територіальних комплексів за минулий час. головною метою ретроспективного аналізу є визначення причин зменшення або збільшення сукупної продуктивності природних ресурсів. В процесі аналізу визначають вплив на природні ресурси технологічних процесів, їх використання, організації виробничої і невиробничої діяльності, матеріальних і нематеріальних витрат, інших факторів, що впливають на ефективність використання природно-ресурсного потенціалу. Другий напрям дослідження природно-ресурсного потенціалу полягає в у оперативному аналізі існуючих відомостей про стан природних ресурсів та ефективність їх використання за поточний рік. Особливою рисою такого аналізу є детальна оцінка розвитку всіх складових природно-ресурсного потенціалу. Результати такого аналізу є підґрунтям для формування і здійснення управлінських рішень щодо використання природних ресурсів. Головним призначенням оперативного аналізу природно-ресурсного потенціалу є науково обґрунтоване визначення сучасного рівня природно-ресурсного потенціалу. Третій напрям аналізу природно-ресурсного потенціалу полягає у визначенні перспективних тенденцій його розвитку. Ретроспективний, оперативний і перспективний аналіз формують разом системний аналіз природно-ресурсного потенціалу, який розглядає його як об’єктивно існуюче системне утворення, що виникає в процесі взаємодії суспільства і природи.

34 Інтеграція економіки України в світове господарство.

Світове господарство  це сукупність взаємодіючих національних господарств країн світу, яка функціонує на основі міжнародного поділу праці.

Для того, щоб Україна стала рівноправним членом міжнародних економічних відносин, необхідно реалізовувати заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національних підприємств на світовому ринку. Реалізація цього завдання об’єктивно вимагає проведення комплексних досліджень і визначає масштаби аналізу та розробок щодо удосконалення механізму державної підтримки українських підприємств і забезпечення їх конкурентоспроможності на світовому ринку. Разом з тим недосконалість наявних методів оцінки товарної та географічної структури експорту знижує результативність заходів зовнішньоторговельної політики країни.

Актуальність теми полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку світового господарства економічний стан держави визначається такими важливими факторами, як внутрішні ресурси країни і ступінь її інтеграції в світогосподарську систему. Одним з найважливіших факторів інтеграції України до світового господарства є створення механізму сталого розвитку експорту, що в сучасних умовах залежить від можливостей вітчизняних підприємств виробляти і реалізовувати товари, які відповідають вимогам світового ринку за якістю, ціною та рівнем сервісу.

На сьогоднішній час торговельно-економічні зв’язки здійснюються більш як із 150 країнами в різних регіонах Земної кулі, з неоднаковими масштабами й ефективністю. Балансування зовнішньої торгівлі здійснюється за рахунок товарообігу з країнами Азії, Африки й Америки.

Основними напрямками зовнішньої економічної та інтеграційної діяльності України є: Азіатський вектор (АРЕС, Індія), Східноєвропейський вектор (СНД, Чорноморське товариство), Західноєвропейський вектор (ЄС), Африканський вектор («Велика африканська п’ятірка») та Американський вектор (США, Латинська Америка).

Одним із найважливіших напрямків у зовнішньоекономічній діяльності України є інтеграційна політика щодо ЄС. Ринок ЄС – другий за значенням після ринку країн СНД (фактично – Росії), але після розширення ЄС стане головним експортним ринком України. На ЄС припадає 35,8 % українського експорту. Обсяг торгівлі між Україною та ЄС у 7 разів перевищує обсяг торгівлі України зі США

Варто зазначити, що США займає перше місце на інвестиційному ринку України. Але через недосконалу правову базу України частка американських інвестицій в Україну не збільшується.

Головна мета державної зовнішньоекономічної політики полягає в створенні умов для формування довгострокових конкурентних переваг у вітчизняних товаровиробників

Україна має значні природні переваги: достатнє число робочої сили, вигідне географічне положення, багаті природні ресурси тощо. Але це тільки можливі потенційні переваги, їх ще треба розвивати і реалізувати.

На стан України у світовому господарстві значною мірою впливають також міжнародні рейтинги, які є значним визначником місця країни у світовій системі координат.

Пріоритетним напрямком інтеграції України у світовий економічний простір є інтеграція України до ЄС. Важливими чинниками розвитку українських відносин є інтеграційні процеси в СНД, ЧЕС, співпраця з США, «Великою африканською п’ятіркою».

Реалізацію цих реформ забезпечить виважена, послідовна зовнішньоекономічна державна політика, результативність якої засвідчуватиметься майбутнім високим рейтинговим статусом нашої країни у світовому співтоваристві.