105. Глобальні (гдр) та американські депозитарні розписки (адр).

Депозитарна розписка (Depository Receipt — DR) — це обіговий цінний папір, який є субститутом акцій іноземних компаній. Існує кілька основних видів і, відповідно, ринків депозитарних розписок. Американською версією депозитарних розписок є АДР — американські депозитарні розписки (American Depository Receipt — ADR). АДР — це обігові цінні папери, випущені американським банком-депозитарієм на еквівалентну кількість акцій іноземної компанії, які зберігаються на її внутрішньому ринку. АДР розміщуються на фондовому ринку США, їхній обіг регулюється законодавством США. АДР можуть бути спонсорова ними та неспонсорованими. Спонсоровані характеризуються тим, що випускаються за ініціативою емітента. Бувають 3-х рівнів:

1 рівень – випускаються н акції, що перебувають в обігу на вторинному ринку країни-емітента. 2 рівень – випускаються на акції, що є в обігу на вторинному ринку. 3 рівень – використовуються для залучення капіталу, за додаткових емісій. Неспонсоровані - за якими банк – депозитарій не отримує офіційної згоди емітента на використання програми депозитарних розписок.

Глобальні депозитарні розписки (Qlobal Depository Receipt — GDR) вирізняються тим, що пропонуються і розміщуються одночасно як на американському фондовому ринку, так і на фондових ринках поза межами США. Обіг таких цінних паперів регулюється законодавством США. Зазвичай GDR деноміновані в доларах США, проте вони можуть випускатися у будь-якій валюті. Ринок АДР — найбільший серед індивідуальних ринків депозитарних розписок, і торгують АДР не лише у США, а на всіх міжнародних ринках.

106.Особливості розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні.

Головне макроекономічне призначення ринку похідних фінансових інструментів полягає у виявленні та розподілі ризиків в умовах невизначеної економічної кон’юнктури та формуванні впливів на процес ціноутворення щодо базисних активів. Ґрунтовність даної тези окреслюється тим, що використання похідних фінансових інструментів дозволяє учасникам проведення певних операцій на фінансових і товарних ринках самим визначати вартість та форму відповідальності за ризики, що виникають у разі здійснення таких операцій. В Україні для розвитку ринку деривативів необхідно на законодавчому рівні, спираючись на міжнародні стандарти та нормативні акти, чітко визначити місце похідних інструментів на фінансовому ринку, їх економічне значення, інфраструктуру ринку, систему обліку й оподаткування операцій з деривативами. Підвищення ефективності функціонування ринку похідних інструментів неможливе без чіткого визначення напрямів його вдосконалення та подальшого розвитку. Для цього необхідно запровадити такі форми та методи його регулювання, які б значно підвищили рівень захисту прав інвесторів, забезпечили збереження інтересів суспільства та держави. Основними напрямами вдосконалення розвитку ринку деривативів є:

-запровадження політики державного регулювання операцій з деривативами;

-удосконалення нормативної бази, яка б відповідала загальноприйнятим стандартам діяльності строкового валютного ринку, зокрема, ліквідація наявних колізій у визначенні термінів і положень;

-удосконалення системи оподаткування операцій з деривативами;

-подальший розвиток бірж та інших інфраструктурних установ (клірингових установ, рейтингових агентств тощо), які необхідні для здійснення операцій з валютними деривативами;

-підвищення рівня кваліфікації персоналу банків щодо використання деривативів;

-поступове усунення прямої заборони для суб’єктів валютного ринку на проведення операцій з валютними деривативами, запровадження гнучкого курсу гривні. З метою подальшого розвитку ринку деривативів здійснюється розширення спектра послуг та технологій, які спрямовані на підвищення зручності та ефективності операцій, а також ліквідності ринку даних інструментів для всіх категорій учасників ринку. Для стимулювання розвитку ринку похідних фінансових інструментів на законодавчому рівні необхідно вирішити питання щодо однозначного визначення цих інструментів та базових активів; розподіл прав і обов’язків сторін в угодах з похідними фінансовими інструментами; створення механізму захисту інтересів учасників ринку; визначити, які вимоги повинні виноситись до учасників ринку похідних інструментів, управління ризиками операцій з похідними інструментами, обліку цих інструментів тощо. Наразі фондовий ринок України переживає період корекції. Світовий досвід переконує, що саме на такі періоди здебільшого припадають структурні та інституційні зміни ринку. Пояснюється це досить просто – у період зростання ринку всіх учасників влаштовує його інфраструктура, набір інструментів і схеми їх використання. У цей час збільшення прибутків можливо суто екстенсивним шляхом – за рахунок збільшення обсягів інвестицій та портфелів. Натомість при падінні ринку, коли норма прибутковості знижується, з’являється чіткий стимул до інтенсифікації роботи – вироблення нових продуктів, зміни та вдосконалення інфраструктури тощо. До того ж, деякі з наведених у цій роботі похідних фінансових інструментів якраз створені для мінімізації ризиків та збитків від падіння ринку. Тому навіть попри досить песимістичну позицію деяких експертів фондового ринку можна стверджувати, що похідні фінансові інструменти мають в Україні досить потужну перспективу.