Перелік ключових термінів та понять

Допит - це слідча дія, що являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, які беруть в ньому участь, спрямований на отримання інформації про відомі допитуємому факти, які мають значення для встановлення істини по даній справі.

Предмет допиту - коло обставин, які мають значення для встановлення істини у справі, та підлягають з'ясуванню шляхом допиту

Психологічний контакт - це найбільш сприятлива психологічна обстановка допиту, яка допомагає взаємодії та взаємовідносинам між її учасниками, це певний «настрій» на спілкування.

Очна ставка - це слідча дія, яка передбачає одночасний допит двох раніше допитаних осіб про обставини, щодо яких були дані істотно суперечливі показання.

Рефлексивне мислення (управління) – це імітація можливого ходу міркувань іншої особи; передбачення дій та поведінки партнера у відповідь; роздуми, пов’язані з імітацією мислення та дій супротивника та аналізом власних роздумів і висновків.

Рефлексивне управління – це двосторонній акт керуючого впливу, заснований на імітації мислення та дій супротивника у конфлікті. Мета Р.у. полягає у тому, щоб переграти супротивника.

Безконфліктна ситуація – характеризується повним або частковим співпадінням інтересів учасників взаємодії, відсутністю протиріч у їх намірах і планах на даному етапі розслідування.

Конфліктна ситуація – характеризується наявністю у учасників взаємодії відносин суперництва та протидії у силу повного або часткового незспівпадіння інтересів.

Методичні вказівки та рекомендації

Значення вивчення даної теми полягає в тому, що вона передбачає ознайомлення студентів з одним з основних розповсюджених засобів отримання інформації, таким як допит, а також отримання знань і практичних навичок його проведення, застосування відповідних тактичних прийомів задля отримання повної, вичерпної і правдивої інформації щодо обставин, які мають значення для розслідування кримінальної справи.

Метою вивчення даної теми є отримання знань і практичних навичок щодо належної побудови спілкування при допиті, встановлення психологічного контакту, правильного застосування тактичних прийомів відповідно до певної слідчої ситуації, вміння проводити допит і очну ставку в конфліктних ситуаціях розслідування.

Показання свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених та інших осіб можуть бути отримані шляхом допиту. Допит є однією з найбільш інформативних, але водночас і складних слідчих дій, його проведення вимагає від слідчого достатнього життєвого та професійного досвіду, високої культури, глибокого знання психології людини, витриманості та фізичної витривалості.

Мета допиту полягає в отриманні повних і об'єктивних показань, які є джерелом доказів, а фактичні дані, які в них містяться - доказами. Допит являє собою процес спілкування, в якому слідчий завжди повинен зберігати ініціативу в регулюванні процесу обміну інформацією. Він зобов'язаний керувати учасниками слідчої дії. Отримання інформації під час допиту має свої особливості, які визначаються процесуальним положенням допитуємого, зайнятою ним позицією, зацікавленістю у результатах справи, його індивідуальними особливостями особи та деякими іншими обставинами. Сприйняття, запам'ятовування, відтворення інформації про подію злочину є взаємопов'язаними етапами формування показань. Правильне розуміння цих процесів сприяє ефективному застосуванню тактичних прийомів допиту.

Ретельна і всебічна підготовка до допиту є необхідною умовою одержання повних та достовірних показань. В процесі підготовки до допиту слідчим здійснюється комплекс організаційних і тактичних заходів. Слід мати на увазі, що підготовка до допиту передбачає необхідність вивчення характерологічних особливостей допитує мого: його характеру, темпераменту, рівня інтелекту, способу мислення, способу життя, виховання в родині та ін. Це дозволить обрати найбільш зручний момент для проведення допиту, визначити послідовність допиту декількох осіб, встановити психологічний контакт з допитуємим, обрати найефективніші тактичні прийоми, а також правильно оцінити отримані показання. Планування допиту передбачає прогнозування можливих реакцій допитуваного на той чи інший доказ та можливі зміни лінії поведінки слідчого в процесі допиту. Планування допиту потребує також використання можливостей рефлексивного мислення (керування). За допомогою цього методу слідчий прогнозує варіанти відповідей, які може дати допитуваний на поставлені йому запитання, і визначає відповідну тактику. Складання плану допиту починається з визначення предмета допиту. У зв’язку з цим необхідно чітко знати, що може бути предметом допиту. План допиту загалом відображає його тактику: запитання допитуємому, використання тактичних прийомів. Підготовка до допиту полягає у визначенні тактичних прийомів і певної послідовності їх застосування.

Тактика допиту складається із застосування найбільш ефективних прийомів, які сприяють отриманню повних і об'єктивних показань. Під час допиту використовуються різні тактичні прийоми, обумовлені конкретною його ситуацією. Знання тактики допиту передбачає чітке уявлення про існуючу класифікацію запитань, які можуть бути поставлені допитуємому.

Необхідною складовою належного опанування питань проведення допиту є отримання знань щодо дій слідчого в умовах конфліктної ситуації. Слід знати зміст таких ситуацій та рекомендовані для їх подолання тактичні прийоми.

При вивченні даної теми слід також зосередити увагу на правилах і рекомендаціях щодо встановлення психологічного контакту, який завжди має двосторонній характер, його встановлення і підтримання залежить як від слідчого, так і від допитуємого, при постійній керуючій ролі слідчого. Тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного контакту з допитуваним, ґрунтуються на використанні даних психології, логіки та інших наук. Важливим є також наявність певного життєвого досвіду й вміння спілкуватися. Враховуючи, що саме цього студентам зазвичай оже бракувати, слід приділити певну увагу ознайомленню з літературними джерелами, в яких містяться рекомендації щодо прийомів спілкування. Зокрема, у цьому відношенні певний інтерес представляють способи, запропоновані Дейлом Карнегі.

Порівняно з допитом, тактика очної ставки, як одночасний допит двох осіб одна у присутності іншої, має певну специфіку, що обумовлена підвищеним ступенем тактичного ризику і пов'язана з розширеним складом її учасників; психологічним впливом учасників очної ставки один на одного; можливістю зміни показань; зниженням рівня прогнозованості дій учасників.

Важливим у вивченні даної теми є вміння правильно зафіксувати результати допиту в протоколі, де повинні бути повно і об'єктивно відображені повідомлені допитуємим дані. Методом фіксації допиту може бути також звуко- і відеозапис. Проте, слід пам’ятати, що основним способом фіксації показань є протокол, який слідчий веде паралельно зі звуко- і відеозаписом.

Належне вивчення питань, пов’язаних з проведенням допиту, очної ставки, крім вивчення теоретичних положень вимагає також отримання практичних навичок в плануванні цих слідчих дій, вміння орієнтуватися в ситуаціях допиту, що можуть несподівано для слідчого змінитися, правильно оформлювати відповідні протоколи. Саме на це направлені практичні завдання для самостійної роботи. Враховуючи важливість отримання практичних навичок проведення та оформлення допиту і очної ставки, слід сумлінно поставитися до виконання практичних завдань під час самостійної роботи.

Враховуючи складність питань, пов’язаних з проведенням допиту, для отримання правильного уявлення і практичних навичок, при вивченні теми слід обов’язково ознайомитися з описаними в літературі, показаними у фільмах прикладами проведення допиту, очної ставки, застосування тактичних прийомів. Це дозволить уявити собі, як виглядає кожний конкретний прийом, які слова супроводжують його застосування, якою може бути реакція допитуємого. Серед таких книг, зокрема, романи братів Вайнерів ”Ера милосердя”, ”Я - слідчий”, ”Візит до Мінотавра”, ”Двоє серед людей”, романи подружжя Лаврових „Слідство ведуть ЗнаТоКи"; кінофільми ”Місце зустрічі змінити не можна”, ”Я - слідчий”, ”Візит до Мінотавра”, ”Петрівка,38”, ”Огарьова,6”, ”Вбивство на “Жданівській” та ін. Ознайомлення з вказаними та іншими джерелами має важливе значення в оволодінні практичними навичками ведення допиту.

При вивченні теми корисними для розвитку творчого підходу до вирішення слідчих задач будуть знання щодо нестандартних, але цікавих випадків проведення допиту, застосування тактичних прийомів. Для цього слід ознайомитися зі змістом навчального посібника В.П. Бахіна і В.Г.Гончаренка ”Як розкриваються злочини (криміналістика у питаннях та відповідях)”, який наведено у списку літератури.