8.7. Індивідуальні особливості пам'яті.

Швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень, необхідних людині для запам'ятовування нового матеріалу.

Точність запам'ятовування характеризується відповідністю від­твореного тому, що запам'ятовувалося, і кількістю зроблених поми­лок.

Міцність запам'ятовування виявляється у тривалості збереження завченого матеріалу (або у повільності його забування).

Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй відомості.

9. Порушення пам'яті та тактика медичного працівника.

При різних захворюваннях можуть страждати окремі її компоненти: запам'ятовування, утримання, відтворення.

Найбільш часті розлади:

- гіпомнезія - зниження пам’яті;

- амнезія - випадання пам'яті;

- парамнезія - пробіли пам'яті

Гіпомнезія зустрічається при астенічних станах, що виникають при перевтомі, у результаті перенесених важких захворювань. При одужанні пам'ять відновлюється. У літньому віці при вираженому церебральному атеросклерозі й дистрофічних порушеннях у мозковій паренхімі різко погіршується запам'ятовування й збереження поточного матеріалу. Навпроти, події давньої давнини в пам'яті зберігаються.

Амнезія - випадання з пам'яті подій, що відбуваються в які-небудь відрізки часу, спостерігається при старечих психозах, важких травмах мозку, отруєнні окисом вуглецю й ін. Розрізняють ретроградну амнезію, коли втрачається пам'ять на події, що передують захворюванню, травмі й ін., і антереградну, коли забувається те, що було після захворювання.

При психозі погіршується запам'ятовування поточних подій. Хворий не пам'ятає, хто з ним сьогодні розмовляв, чи відвідували його рідні, що він їв за сніданком, не знає імен медичних працівників, постійно його обслуговуючих.

До розладів відтворення відносяться парамнезії - пробіли пам'яті заміщаються подіями й фактами, що не мали місця в дійсності, причому це відбувається крім бажання хворих обдурити, ввести в оману. Може спостерігатися у хворих алкоголізмом при розвитку корсаковського психозу, а також у хворих старечим психозом, із враженням лобових ділянок головного мозку

Зустрічається ще гіпермнезія - підвищена здібність до запам'ятовування.

Спостерігається у хворих при маніакально-депресивному психозі, маніакальному стані, при шизофренії.

Хворі з різними видами розладу пам'яті потребують тактовного відношення до них. Це особливо стосується хворих з амнезіями, тому що різке зниження пам'яті робить їх зовсім безпомічними. Розуміючи свій стан, вони бояться глузувань і докорів навколишніх і надзвичайно болісно на них реагують. При різних "промахах" і неправильних вчинках хворих медичним працівникам не слід дратуватися, а по можливості виправити їх, підбадьорити та заспокоїти. Ніколи не слід переконувати хворого, що його висловлювання позбавлені реальності. Це викличе тільки роздратування хворого, і контакт із ним медичного працівника порушиться.

10. Увага та її характеристика.

10.1. Увага являє собою форму психічної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості й зосередженості на певних об'єктах, в результаті чого досягається краще відображення цього об'єкта у свідомості.

У кожний момент діяльності людини на неї впливає багато різних об'єктів. Проте не всі вони однаково нею сприймаються. Одні пред­мети та явища, з якими безпосередньо пов'язана діяльність людини, усвідомлюються нею чітко, інші наче відступають на задній план і майже не помічаються, деякі в даний момент взагалі не існують для неї. Захо­пившись читанням цікавої книжки, людина не чує голосів людей, що недалеко від неї розмовляють, звуків радіо, що доносяться із сусідньої кімнати тощо. Отже, усвідомлення середовища має при цьому вибірковий характер. У кожному акті практично будь-якої діяльності людина сприймає одні об'єкти, уявляє їх, про них думає і не помічає інших. Тобто, вона уважна до одних і неуважна до інших об'єктів. Це явище не випадкове, а закономірне. Людина не може відразу усвідомлювати все, що її оточує. Вона усвідомлює ті об'єкти, до яких уважна. Процес усвідомлення людиною світу, відображальна діяльність її мозку завжди так організовуються, що вона буває спря­мована на певні об'єкти, на них зосереджується, внаслідок чого підвищується її ефективність.

Увага нерозривно пов'язана з діяльністю людини. Бути уваж­ним - означає бути діяльним відносно тих чи інших об'єктів. Увага відіграє важливу роль в організації і регуляції психічної діяльності людини. Від того, на чому і як ми зосереджуємося, залежать ясність, чіткість, повнота наших відчуттів, сприймань, уявлень, думок та інших відображень об'єктивної дійсності.

10.2. Види уваги. Залежно від того, яким співвідношенням зовнішніх і внутрішніх умов визначається увага, вона поділяється на мимовільну і довільну. Ці види уваги є водночас і ступенями її розвитку.

Мимовільною називають таку увагу, яка формується в ході взаємовідношень людини із середовищем всупереч її свідомому наміру. Первісно вона виникає як безумовно рефлекторне явище, викликане впливом тих чи інших зовнішніх агентів. Ця увага характеризується тим, що об'єкти мимоволі привертають, а іноді навіть приковують до себе нашу увагу.

Яким би не був цікавим урок для учнів у класі, але раптове відкриття дверей і поява нової особи під час уроку привернуть до себе їх увагу. Чим сильніший, різкіший звук або світловий подраз­ник, тим більше він звертає на себе увагу. Якщо об'єкт діє тривало і безперервно, він стає менш помітним, ніж об'єкт, інтенсивність дії якого змінюється. Рухомі об'єкти, порівняно з нерухомими, більше привертають увагу. Предмети та явища, що з'являються на певно­му фоні, контрастують з ним, легко потрапляють у поле зору. Рап­тово виниклий звук на фоні тиші привертає до себе увагу. Раптове послаблення або зникнення подразника також стає об'єктом ува­ги. Так, зниження голосу вчителя під час уроку, тимчасове його замовкання мобілізують увагу учнів.

На основі мимовільної уваги виникає довільна увага. Довільною називають увагу, яка свідомо спрямо­вується і регулюється особистістю. Мимовільну увагу іноді на­зивають пасивною, а довільну - активною.