Міністерство охорони здоров’я України

Шепетівське медичне училище

Лекція № 4.

Предмет: «Основи психології та міжособового спілкування»

Спеціальність: «Сестринська справа»

Тема: Психічні процеси в нормі та при патології: пізнавальна діяльність.

Кількість годин: 2

www.psihologia-smedu.narod.ru

Викладач: Зашинський

Сергій Васильович

ПЛАН:

1. Відчуття.

2. Розлади відчуття та особливості поведінки медичного працівника з хворими.

3. Сприймання.

4. Закономірності сприймання.

5. Взаємозв'язок між відчуттям і сприйманням.

6. Розлад сприймання.

7. Тактика медичного працівника при розладі сприймання.

8. Пам’ять та її характеристика.

9. Порушення пам'яті та тактика медичного працівника.

10. Увага та її характеристика.

11. Розлад уваги та тактика медичного працівника.

Самостійне опрацювання: Мислення, його функції й види.

Розлад мислення.

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА:

-Основна:

1. Тернопільська В.І. Психологія для старшокласників: нав. Посібник- К.:Центр навчальної літератури, 2004.- 272 с.

2. Максименко С.Д. Загальна психологія. К.:МАУП, 2001.

3. Основи загальної і медичної психології / За ред. І.С. Вітенка і О.С. Чабана. – Тернопіль:Укрмедкнига, 2003. -344 с.

3. Шкуренко Д. А. Общая и медицинская психология: Учебное пособие. Ростов – на – Дону:”Феникс”, 2002. -352 с.

3. Косенко В.Г., Смоленко Л.Ф., Чебуракова Т.А.

Медицинская психология для медсестер и фельдшеров /Серия „Медицина для всех”.- Ростов н/Д: „Феникс”, 2002.- 416 с.

-Додаткова:

1. Полянцева О.И. Психология. Серия «Медицина для вас». – Ростов н/Д: «Феникс», 2002. 416 с.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. Посіб.-К.: Вища шк., 2000. – 479 с.: іл.

3. Матвеев В. Ф. Основы медицинской психологии, этики и деонтологии. - :Медицина, 1984 – 176 с.

1. Відчуття.

Відчуття є найпростішим пізнавальним процесом відобра­ження у мозку людини окремих властивостей, якостей предметів та явищ об'єктивної дійсності внаслідок їх безпосере­днього впливу на органи чуття.

Ми відчуваємо певні звуки, тепло, світло, діяльність нашого організму. Відчуття можуть виникнути лише при безпосередній дії подразника на органи чуття. За своїм походженням вони, як і кожне психічне явище, мають рефлекторний характер.

Ще давні греки розрізняли п'ять органів чуття і відповідні їм відчуття: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні. У наш час налічується близько двох десятків різноманітних аналі­заторних систем, які відбивають вплив зовнішнього і внутрішнього середовища на рецептори.

Класифікація відчуттів відбувається за кількома ознаками:

1. За наявністю або відсутністю безпосереднього контакту рецептора з подразником, який викликає відчуття виділяють рецептори:

• Дистантні: зір, слух, нюх - забезпечують орієнтування людини в навколишньому середовищі.

• Контактні: смакові, больові, тактильні відчуття .

2. За розташуванням рецепторів прийнято поділяти відчуття на три групи:

• екстероцептивні (від лат. - зовнішній) – відображають якості предметів і явищ навколишнього світу, і рецептори їх знаходяться зовні тіла. До них належать: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні та інші відчуття;

• інтероцептивні (від лат. – у середині) - їх рецептори розташовані на внутрішніх органах і відображають їх стан. До них відносять органічні відчуття;

• пропріоцептивні (від лат. - власний) - рецептори їх розміщені в рухових апаратах нашого організму. Вони дають нам інформацію про рух і положення нашого тіла у просторі. Це кінестезичні та статичні відчуття.

Основні види відчуттів:

Зорові відчуття. Вони відіграють важливу роль у діяльності людини та пізнанні нею навколишнього світу. Апаратом зору є око. Відчуття кольору характеризується тоном, яскравістю й насиченістю. Людське око здатне розрізняти до 500 відтінків. Зоровий аналізатор дає змогу розрізняти яскравість кольору і цим сприяти вирізненню предмета.

Слухові відчуття. Вони допомагають людині правильно орієнтуватися у навколишньому середовищі й регулювати власні дії. Апаратом слуху є вухо.

Розрізняють три види слухових відчуттів: мовні, музичні та шуми. В цих видах відчуттів звуковий аналізатор виділяє чотири якості звуку: силу (або інтенсивність), висоту, тембр та тривалість у часі.

Вібраційні відчуття. Вони відображають коливання пруж­ного середовища. Цей вид відчуттів називають „контактним слухом". Спеціальних вібраційних рецепторів людина не має, але відображати вібрацію зовнішнього і внутрішнього сере­довища здатні всі тканини організму.

Для глухих і сліпоглухих вібраційна чутливість компенсує втрату зору та слуху. Так, сліпоглухонімі слухають музику, поклавши руку на рояль, або по кроках чують, хто зайшов до кімнати.

Нюхові відчуття. Подразниками, що викликають нюхові відчуття є мікроскопічні частини речовини, яка потрапляє в носову порожнину разом з повітрям, розчиняється в носовій порожнині та діє на рецептор.

Завдяки органам нюху людина відчуває велику кількість різноманітних запахів. Вони визначаються хімічною природою тих речовин, які стали їх джерелом. У деяких випадках, коли це пов'язано з умовами діяльності людини і тренуванням, нюхова чутливість сягає значної досконалості (приміром, у дегустаторів, пожежників, працівників парфюмерних фабрик тощо). Неаби­якого розвитку нюх набуває у сліпих і сліпоглухих людей.

Смакові відчуття. Органом смаку є язик. Смакові відчуття тісно пов'язані з нюховими. Смакові відчуття, як і нюхові, підвищують апетит людини. Периферичні кінці смакового і нюхового аналізаторів розташовані поруч і поєднуються один з одним. Виділяються чотири основних якості смакових подраз­ників: кисле, солодке, гірке, солоне.

Шкірні відчуття. У шкіряних покривах людини функці­онують самостійні аналізаторні системи: тактильна (відчуття тиску, дотику), температурна (відчуття холоду або тепла).

Тактильна чутливість нерівномірно розподілена по всьому тілу. Найбільшою вона є на слизовій оболонці язика, губ, на долонях і кінчиках пальців.

Особливо важливі тактильні відчуття для людей, позбав­лених зору. Завдяки дотикові вони навчаються читати руками (за допомогою спеціального шрифту Брайля) тощо.

Розташування рецепторів тепла та холоду на шкірі нерів­номірне. Найбільш чутлива до холоду спина, найменше - груди. Температурні відчуття дають людині перші відомості про термічні властивості навколишніх предметів і явищ.

Органічні відчуття. Вони викликаються імпульсами, що йдуть від внутрішніх органів і утворюють самопочуття людини. До них належать відчуття голоду, спраги, ситості, нудоти, змін у діяльності серця, легень тощо.

Статичні відчуття, їх рецептори знаходяться у вести­булярному апараті внутрішнього вуха. Різкі і швидкі зміни положення тіла відносно землі (гойдання на гойдалках, морська качка) призводять до запаморочення, „морської хвороби". Вони відображають статику тіла, його рівновагу, положення тіла у просторі.

Кінестезичні відчуття - це відчуття рухів і положення окремих частин власного тіла.