90.ХарківськиЙ та Київський університети як центри національно-культурного відродження.

Важливими центрами наукової та культурно-освітньої роботи в Україні були Харківський і Київський університети, які до середини XIX ст. підготували понад 4, 5 тис. фахівців з різних галузей знань.

У Харківському університеті склалася славнозвісна математична школа на чолі з відомими вченими, професорами Т. Осиповським і М. Остроградським. Перший з них був автором тритомного "Курсу математики" — одного з найкращих на той час посібників для студентів у цій галузі, а М. Остроградський зробив вагомий внесок у розробку проблем математичного аналізу. Перший ректор цього університету І. Рижський плідно працював у галузі української культури і філософської думки. Професор політекономії, статистики і слов'янознавства І. Срезнєвський, один із засновників харківського гуртка поетів-романтиків, давав у своїх працях гідну відсіч реакційним твердженням з історії Київської Русі натхненника "москвофілів" М. Погодіна, який, зокрема, намагався довести, що українського народу не існує.

Значний внесок у розвиток української історичної думки й народознавства зробили вчені Київського університету. Перший його ректор М. Максимович написав понад 100 праць з археології, етнографії, ботаніки, історії та філософії. 1834 р. він створив Тимчасову комісію для розгляду давніх актів. На основі зібраних нею документів було засновано 1852 р. Київський центральний архів постанов, що став джерельною базою для вивчення української історії

91.Хрещення Русі та візантійський вплив на формування української культури.

Хрещення Русі — процес прийняття і поширення християнства у Великому Князівстві Руському, Київській Русі. Ключова подія — масове хрещення у 988 році мешканців Києва, а згодом інших міст держави князем Володимиром I Святославовичем, у результаті чого християнство стало провідною релігією на Русі. Утвердження християнства на Русі — тривалий складний процес, що розтягнувся у часі на багато століть нашої ери. З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Києві, а згодом по інших містах. Учителями були свящ. з Корсуня, які знали слов. мову. Київська русь підтримувала тісні зв’язки з найбагатішою наймогутнішою та найбільш культурно впливовою державою-візнтією. Хрещення русі відбулось у часи послаблення візантійської імперії . в цій імперії вибухає повстання,для придушення якого імператор візантії звертається за допомогою до володимира великого,за це імператор мав віддати за володимира своб сестру анну та сприяти хрещенню русі.

92.Художні стилі в українській культурі.

Стилі в культурі – це спосіб життя, система світобачення,дотримання певних неписемних норм, правил поведінки.

Українське бароко - стриманий орнамент,спрощені форми. Укр бароко виникає на рубежі XVI–XVII століть і розвиваєтьсяпротягомдвох віків. повна перемогабароко — утворення київської школи. поширюється в усіх жанрах тодішньоїлітератури. В поезії українського бароко виникає силабічний вірш, поряд з якиміснує також вірш народний..Найвідомішим жанром буладуховна пісня.Розвивається й українськабарокова проза: повісті й оповідання як релігійного характеру (Д. Туптало, П.Могила), так і світського («Римська історія»). Поширюється в Українідемонологічна повість і авантюрне оповідання. Набув розквіту й українськийбароковий театр. Народжується принесена із Заходу шкільна драма, у творах якоївикористані мотиви та образи як християнства, так і античності. Поширюютьсявеликодні й різдвяні драми, п’єси типу європейських міраклю та мораліте. Значеннябароко в українській літературі XVII–XVIII століть важко переоцінити. Будучипершим загальноєвропейським літературним напрямом в Україні, бароко взяло насебе такі важливі ренесансні функції, як секуляризація й гуманізація духовноїкультури, зокрема літератури. Адже в Україні доби Відродження не існувало. Цебурхливий розвиток живопису, архітектури, літератури, іконопису, портретногоживопису, гравюри, ремесла.

Готика –зростають міста, розвивається торгівля і стає багато іноземців. Це католицькікостьоли – Льв. Кафедральний собор за короля Ягайла.

Класицизм –Досягнення ідеальних форм, відмова від випадкового, мінливого і тимчасового.

Романтизм –(1 пол 19 ст.) – відмова від нормативного мислення, наголос на індивідуальністьжиття, цікавість до неповторного і сприйняття природи я нескінченного процесу!(звернення до історичного етнос)