40.Міфологізовані історичні конструкції походження українців.

Міфи про походження українців:

1. уркаїнці походять від цивілізації аратта. Археолог шилов стверджує що історія почалася з держави аратті що виникла у долині дунаю у 8 ст до н е

2. українці –індоєвропейці (арійці)

3. па пд. Україні була цивілізація кллада

4. укра. Відійши від росії

5.українці нащадки гунів

41.Музична культура і театр як фактори прогресу української культури ХІХ ст.

Музика: березовський, ведель, леонтович «щедрик щедрівочка…»

Артемій Ведель (1767-1808) - ком позитор, хоровий диригент, співак (те нор), скрипаль, педагог - увійшов в іс торію музичної культури як митець, який писав виключно сакральну хоро ву музику. Він розвивав багатовікові традиції української хорової культури, народної творчості. Багато творів ком позитора не дійшли до нашого часу. 

Театральне мистецтво в більшій мірі залежить від політичного режиму, фінансових можливостей, підготовленості аудиторії. Продовжував існувати кріпосний театр, і не тільки у садибах, але і в містах. У 1828 році офіційно було заборонено купувати до театру кріпаків, але і після цього кріпосні актори продовжували входити до складу деяких театральних труп. Першими українськими постановками були «Наталка Полтавка» в 1819 році і пізніше «Москаль-чарівник». Професійна ж українська трупа була створена тільки на початку 80. Великий знавець укр м, Михайло Старицький писав комедії,драми.Творцем укр соціальної драми став Карпенко-Карий (Тобілевич).У основі його п'єс (комедії «Сто тисяч», «Хазяїн») лежать глибокі психологічні конфлікти, гострі соціальні протиріччя. Музика Поетична і музична обдарованість українського народу була основою високого рівня розвитку музично-пісенної творчості. Як і раніше побутують землеробські пісні календарного циклу, а також колядки, веснянки, колискові, весільні.Центрами розвитку музичної культури були духовні навчальні заклади, гімназії, приватні пансіони, університети, в яких вивчалася нотна грамота і теорія музики. Багато хто отримував професійну музичну підготовку в церковних хорах. Музика, спів міцно увійшли в повсякденне життя як міського, так і сільського населення. За жанрами пісні були різноманітними: ліричні, жартівливі, романси, виконувалися вони соло,  дуетом, хором, під акомпанемент бандури, скрипки, гітари, фортепіано. Переважно це були авторські твори, які згодом розповсюджувалися і ставали народними. Розвиток своїх національних традицій гальмувався, оскільки перевага адміністративно надавалася іноземним авторам. Одночасно з народною і церковною традиціями в XIX столітті складається світська професійна музична культура. С. С. Гулак-Артемовський на початку 60-х років створює першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм». Лисенко є основоположником української класичної музики.

42.Народницький період національно-культурного відродження. Кирило- Мефодіївське братство.

Народницький період національно-культурного відродження (1840— 1880 pp.) знаменний тим, що саме у цей час в середовищі передової демократично налаштованої інтелігенції викристалізовувалася концепція про Україну як "етнічну національність". Характерні риси періоду: 1) керівництво національним рухом переходить до нової інтелігенції; 2) центрами українського національного відродження стають Харківський і Київський університети, а також Кирило-Мефодіївське братство; 3) провідна роль у процесі відродження в Україні належить Т.Шевченкові.

Народницька доба українського відродження надзвичайно важлива на шляху подальшого національно-культурного зростання України. її можна поділити на два періоди: романтичний — діяльність членів Кирило-Мефодіївського братства (50-ті роки XIX ст.); позитивістський — культурно-просвітницька діяльність членів "Старої громади" (60 —80-ті роки XIX ст.).

Народницький період національно-культурного відродження, незважаючи на утиски і цензурні переслідування російського царизму, мав певні здобутки. До них належить, насамперед, заснування Південно-західного відділу Російського географічного товариства у Києві (1873 p.), що дало змогу розгорнути наукові дослідження в галузі української мови, історії, етнографії, фольклору. Тоді ж налагодилися контакти з Галичиною та російськими опозиційними колами, був створений спільний фронт виступів проти царського самодержавства.

Кирило-Мефодіївське братство - українська таємна політична організація, що виникла в 1846 у Києві. Його засновниками були Гулак, Білозерський ,Куліш, Костомаров, Маркевич. Знаком братства став перстень «Св Кирила і Мефодія». Братство було названо в честь відомих слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія. З появою Кирило-Мефодіївського братства на арену політичної боротьби вийшла українська інтелігенція. Завдання: здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти. Поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів,твори Шевченка, піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг,виступали з доповідями у навч. Закладах. 1847 року за доносом Петрова діяльність братства була викрита, а члени заарештовані