35.Культурно-просвітницьюі діяльність діячів греко-католицької церкви (а. Шептицький, й.СліпиЙ та ін.).

Шептицький-був освідченою людиною, найбільше займався культурно-просвітницькою діяльність серед усіх діячів греко-кат церкви; підтримував просвіти, рідну школу . Був меценатом утворив музей у львові. Був дуже розумною люд.

Сліпий-талановитий, член НТШ (нац. Товариство шевченка), найбільше займався діяльністю в еміграції, будував греко-кат храми, за кордоном допомагав грека-кат церкві. Особливий перiод культ-просвiт. дiяльностi Укр. греко-католицькоi церкви пов'язаний з iм'ям митрополита Шептицького, який очолював ii протягом першоi половини ХХ ст. В цей час на зх. укр землях вiдчутний був вплив римського католицизму,та не менша загроза вiд польського уряду, який намагався полонiзувати украiнцiв через iх покатоличення. Велика роль належить Шептицькому і церкві за цих умов укр. народ зміг вистояти і зберегти свою віру,мову,культуру. Треба віддати належне за розвиток системи шкіл культ-просв установ(просвіта), молодіжних організацій (пласт), заснування Нац. музею у Львові. Сліпий був членом НМ, заступник голови Українського католицького союзу,єпископ грек-кат церкви. Зараз греко-кат церква співпрацюж з організацією Карітас.

Досить високого рівня досягло до Х віку і ремесло. Виготовленням виробів із заліза і кольорових металів займалися переважно майстри-професіонали. Ковальська справа вважалася заняттям почесним і навіть чаклунським. Розвивалися гончарна справа, ткацтво, вичинка й обробка шкіри, різьблення по каменю і дереву. З льону, конопель і вовни слов'янки ткали чудові сукна і полотна, їм було знайоме складне малюнкове ткання і вишивка. Високим умінням відрізнялися майстри обробки шкір. Торгівля продуктами сільського господарства і ремесла, що зароджувалася, спочатку мала характер обміну як всередині общини, так і між племенами та землями. Згодом зародилися товарно-грошові відносини.

3Б.Лицарський епос та його продовження в козацькій культурі.

На жаль, тема Українського Лицарства, а відтак і Епосу тієї доби для нас, правнуків невдячних – «темні віки». І тому поняття лицарства в пересічній уяві насамперед пов’язується із замками, громіздкими латами, з европейським невмитим середньовіччям.  Словом, будь з чим, тільки не з Вкраїною. Наче лицарська доба нашу землю взагалі минула! Ось і залишаються «поза зоною досяжності», наприклад,  відомості про те, що представники запорозького козацтва вважали себе лицарями Мальтійського ордену. Проте справжнє лицарство у нас було, і не раз. Воно не таке рівнесеньке під лінієчку, «ґотичне» як европейське, більш розхристане зовні, позатим не менш шляхетне за духом. Ця розхристаність, м’якість наклали свій бароковий відбиток і на пісенну творчість нашого дворянства та лицарства. Українське бароко, на відміну від західноєвропейського, має урочисті і життєрадісні барви. Якщо чужоземне бароко було добою розчарування в ідеалах лицарства і Відродження, епохою загибелі Середньовіччя, то наше навпаки – навіювало урочистість та піднесення. Рідні співи тієї доби присвячувалися уславленню лицарства та звитяжців національно-визвольних війн, в яких лицар розглядався як захисник людей від усякої кривди.  Козак з кобзою за плічми, воїн-співець – цей образ постав не з голого каменю. Своїми витоками він сягає ще до рішів – співців-брахманів арійських славнів Рігведи. Степове воїнство разом з іншими, на той час вже минулими індоевропейськими традиціями успадкувало явище співців лицарської слави. Безпосередній пращур козацьких кобзарів у Русі – співець князівської дружини, Віщий Боян, що свої віщії персти на живії струни накладав, звеличуючи славу київського великого князя та його непереможної дружини. 37.Львів як центр національно-культурного руху на західно-українських землях. 

Львів був дуже культурним містом порівняно з іншими містами україни. В ньму були НТШ, посвіта, був проголошений акт відновлення укр. Держави, зунр. Перша залізниця, перший готель.,ГРР, руська трійця.

У 30-х — 40-х роках центром національного руху став Львів, а його авангардом - громадсько-культурне об'єднання "Руська Трійця"-галицьке літературне угрупування ,очолюване Шашкевичем, Вагилевичем, Головацьким ,що з кінця 1820 почало на Зх Укр землях національно-культурне відродження. Створено у добу романтизму мало слов’янський та демократичний характер. Члени рт ходили в народ записували пісні,оповіді, перекази, вислови, подорожували Галичиною, Буковиною, Закарпаттям та агітували селян до боротьби за свої права. Навколо трійці об’єднувалась молодь. Діяльність рт викликана соціально-національним поневоленням укр. в Австрії. Захоплені народною творчістю та героїчним минулим укр. і перебуваючи під впливом творів передових слов’янських діячів,укладають першу рукописну збірку «Син Русі». Рт робить спробу видати збірку «Зоря». Видали альманах «Русалка Дністровая» (Будапешт) Гурток припинив діяльність у 1843 після смерті Шашкевича. На початку 1848 р. в ряді європейських країн почалися буржуазні та буржуазно-демократичні революції. 17 квітня 1848 р. уряд був змушений оголосити у краї про скасування феодальної залежності селян і панщини. Звільнення селян стало важливою передумовою розгортання масового демократичного руху. Львові відбулися демонстрації, що привели до звільнення владою політичних в'язнів. Відповідно до проголошених конституційною грамотою від 25 квітня 1848 р. свободи друку, зборів, організацій у краї виникли різні політичні організації, керівництво якими захопили буржуазно-ліберальні кола.