1.3 Обсяг меблевої промисловості у світі

Значне зростання меблевої промисловості в світі продовжуватиметься, стверджують аналітики міланського Центру вивчення меблевої промисловості.

Звіт «CSIL Milano» – міланського Центру вивчення меблевої промисловості – свідчить: позиції меблів на всіх крупних меблевих ринках посилюються. Список держав, у яких попит в поточному році збільшиться хоч би на декілька відсотків, досить великий і включає країни Західної і Східної Європи та Азії.

Світовий експорт меблів в нинішньому році досягне суми 100 мільярдів доларів. Збільшиться світовий експорт й інших промислових товарів, його загальний обсяг складе 10 трильйонів доларів. Основними імпортерами залишаться США, Німеччина, Великобританія, Франція і Японія.

Російський ринок меблів є одним з найконкурентніших, де представлені і працюють як великі меблеві фабрики, так і безліч невеликих фірм-виробників меблів. Незважаючи на великий потенціал розвитку галузі, споживання меблів у Росії в порівнянні з європейськими країнами залишається на вкрай низькому рівні. Обсяг світового ринку меблів перевищує 200 млрд євро на рік, при цьому частка Росії в ньому складає лише близько 0,61%. Торік у середньому росіяни витрачали на меблі від 20 до 29 дол. на людину.

За оцінкою відділу Департаменту промисловості Мінпроменерго РФ, у Росії меблі виробляють 5770 підприємств, серед яких більш 500 великих і середніх. Частка малих підприємств у загальному обсязі виробництва за чотири роки виросла майже в два рази.

За експертними оцінками, загальний обсяг ринку меблів для будинку в 2004 р. виріс на 13% у поточних цінах і на 5,3% у порівнянних цінах. Тим часом за останні роки відзначається зниження темпів приросту ринку - з 13,7% у 2001р. до 5,3% у 2004р. У порівнянних цінах приріст ринку домашніх меблів у 2005 р. склав уже 2,32%.

Відповідно до офіційної статистики, обсяги споживання меблів (включаючи офісні і спеціальні) за останні п'ять років виросли більш як у два рази: у 2000 р. у середньому росіяни купували меблів на 9 дол. на людину, а в 2004 - уже на 20. Приміром, французи витрачають на меблі до 200 євро в рік, німці - до 300.

За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ), загальний обсяг продажу меблів на російському ринку складає 3 млрд дол. (89,1 млрд руб.), і 4,6 млрд дол. (132,4 млрд руб.) - за неофіційними даними. У 2005 р. обсяг споживання меблів (включаючи офісні і спеціальні) на одного росіянина за офіційними даними склав 22 дол. (або 621 руб.), і 32 дол. (923 руб.), якщо говорити про реальні обсяги. За даними того ж МЕРТу, частка імпортних меблів на ринку склала 45-47%. Споживання меблів на душу населення на даний час складає 12 євро, у 30-40 разів нижче, ніж у країнах ЄС. Цим багато в чому обумовлений значний ріст імпорту меблів у Росію. У МЕРТі думають, що з огляду на збільшення в перспективі платоспроможного попиту на меблі, у цьому сегменті ринку в російських виробників є значні резерви зростання виробництва. Але самі гравці ринку налаштовано більш песимістично: якщо в 2004 р. імпорт меблів у цілому виріс на чверть, тоді як російське виробництво тільки на 13%, то при збереженні такої тенденції вітчизняні виробники можуть втратити ринок.

Лідером у світовому виробництві меблів є США, які щорічно виготовляють меблів на суму 45,4 млрд. євро, що становить 20,5% від загальносвітового випуску меблевої продукції. Лідерами європейського меблевого виробництва є Італія (20,4 млрд. євро, або 9,2% від загальносвітового випуску) та Німеччина (20,1 млрд. євро, або 9,1%). Четверту і п’яту сходинки меблевого хіт-параду посідають Китай (19,4 млрд. євро) та Японія (16,2 млрд. євро).

Чільні місця у другій п’ятірці рейтингу посідають європейські країни: Великобританія (11,7 млрд. євро), Франція (9,1 млрд. євро), Іспанія (8,6 млрд. євро), Польща (4,5 млрд. євро).

Показники експорту та імпорту доповнюють загальну картину, що характеризує світове виробництво меблів. Лідерами експорту меблів є Китай, Італія, Німеччина, Польща, а найбільшими імпортерами меблевої продукції є Німеччина, Великобританія, Франція, Японія.

Дуже цікавою характеристикою виробництва меблів є питомий показник виробництва меблевої продукції із розрахунку на одну особу. В Україні виробництво меблів із розрахунку на особу становить близько 7 євро, в Росії — 11 євро, Італії 356 євро.

1.4 Перспективи меблевої промисловості в Україні.

За оцінками вітчизняних експертів, ринок має потенціал розширення до 70 млрд грн.

Із загальної кількості реалізації нових меблів 60% становлять меблі для житла, 25–30% — офісні, 5–10% — спеціальні для шкіл, ВНЗ, медичних установ. У ціновому діапазоні дешеві масові меблі сягають 40% обсягу продаж, середній ціновий сегмент — 40–50%, найдорожчі меблі бізнес і преміум-класу становлять лише 10%.

На ринку понад вісім тисяч компаній та магазинів продають меблі.

За результатами дослідження цього сектора меблів, проведеного на замовлення проекту БІЗПРО за сприяння USAID, доведено: впродовж кількох попередніх і нинішнього року меблевий ринок демонструє стабільне зростання виробництва та збуту продукції.

Зростає також внутрішній споживчий ринок, експорт та імпорт готових меблів, меблевих плит і фурнітури. Експерти переконані, що цей ринок має перспективу зростання принаймні на найближчі роки, він є ефективним для залучення інвестицій та впровадження новітніх технологій. Меблеві підприємства активно модернізують виробничі потужності. У минулому і нинішньому роках нове обладнання купували дві третини підприємств. Нові ж технології придбали лише третина підприємств.

Обсяги зростання меблевого ринку прогнозують для всіх секторів: щороку на 10–15% зростає попит на меблі для дому, офісні й спеціального призначення. Триває тенденція до зменшення ринкової частки сегмента дешевих меблів і зростання частки середньої цінової категорії. Це пояснюється зростанням вимог споживачів до якості, дизайну, матеріалів, надійності та довговічності виробів.

Упродовж 2000–2006 років обсяги виробництва меблів і прямі іноземні інвестиції в галузь зросли на 30%. На думку експертів, це є свідченням того, що вітчизняна меблева галузь розвивається завдяки іноземному капіталу, передовим технологіям і матеріалам, які наші виробники отримують із-за кордону. Основна частка інвестиційних коштів використовується для придбання нового обладнання. Інвестиції у нові технології дорогі, тому їх використовують переважно великі підприємства. Водночас безпосереднє інвестування виробничих процесів відбувається завдяки власним коштам.

Меблева галузь — одна з найчутливіших до зовнішньоекономічного впливу. Не дивно, що меблевики в переважній більшості з оптимізмом сприймають перспективи вступу України до СОТ, адже перед ними відкриються ринки багатьох країн. За висновками експертів, сектор меблів має потужний потенціал на внутрішньому та міжнародному ринках. Особливі конкурентні переваги ми можемо мати в сегменті металевих офісних меблів, які нині користуються високим попитом на західних ринках.

В Україні є чимало високоякісного металу, що використовується в меблевому виробництві, тому за співвідношенням ціни та якості вітчизняне металеве офісне обладнання може стати однією з основних експортних переваг на світовому ринку. Найбільша проблема експорту українських меблів — низький рівень міжнародної сертифікації вітчизняної продукції. Міжнародну сертифікацію запроваджують здебільшого великі підприємства, які мають експортні угоди.

За оцінками директора Української асоціації меблевиків (УАМ) В’ячеслава Попова, після набуття нами членства в СОТ, експорт вітчизняних меблів може зрости вдвічі. Найбільшим імпортером українських меблів є Росія, на яку припадає половина всього експорту. Решта надходить в країни близького зарубіжжя та Західну Європу. Основними експортерами є великі меблеві підприємства. Побічним наслідком вступу до СОТ, на думку фахівців, стане банкрутство деяких дрібних виробників і укрупнення підприємств, утворення великих корпорацій.

За останні роки реалізація меблів щороку зростала на третину. Промислове виробництво за п’ять років також збільшилося втричі. Меблеві підприємства фактично розвивалися завдяки зростанню попиту на ринку. Торік меблеві підприємства виробили продукції на три мільярди гривень. Експорт товарів українського виробництва щорічно зростає в середньому на 20–25%, минулоріч експортовано продукції на 800 млн гривень.

Незаперечною конкурентною перевагою меблевої галузі є те, що головний енергетичний ресурс, який вона використовує, — це електроенергія. Частка її у загальному балансі витрат підприємств становить 10–15%, більшість з них активно впроваджують енергоощадні технології. На кожну гривню виробленої продукції підприємства галузі споживають енергії на п’ять-сім копійок. За енергоефективністю вони — поза конкуренцією. В меблевій галузі й суміжних торговельних мережах зайнято 450 тисяч осіб. Відносно дешева та висококваліфікована робоча сила — ще одна реальна конкурентна перевага на глобальному ринку.

Те саме стосується географічного положення України. Західні, південні й східні ринки зручно розташовані для транзитних і експортних операцій. Єдиною реальною перешкодою для розвитку експорту меблевики вважають систему відшкодування експортерам ПДВ. Часто держава не компенсує експортерам сплачений ПДВ. За таких обставин вітчизняні виробники втрачають 20% конкурентоспроможності порівняно з іноземними конкурентами. Тому наші виробники наполягають на тому, що ПДВ має відшкодовуватися автоматично, а якщо такий механізм неможливий, пропонують скасувати цей податок як такий, що утискає економічно активні підприємства.

Представники УАМ переконані, що меблева галузь має стати стратегічною з погляду її потенційних експортних можливостей. Одна з ключових переваг — значні запаси деревини, полімерів, скла та металів, які є основною сировиною.

Українські меблеві підприємства працюють переважно на вітчизняній сировині. Експерти вважають, що завдяки збереженню антидемпінгового мита на імпорт ДСП східноєвропейського виробництва, поліпшенні якості вітчизняної сировини і напівфабрикатів, використання вітчизняних меблевих плит у майбутньому зростатиме. Водночас УАМ вважає, що мито на імпортні меблеві плити гальмує розвиток конкурентоспроможності українських підприємств, які не мають права вибору сировини за якістю і ціною. Меблевики переконані, що мито на імпорт цих плит призводить до загального подорожчання кінцевої продукції, від чого потерпають споживачі.

Експерти меблевого ринку зазначають, що імпорт продукції закордонного виробництва щороку зростає в середньому на 24%, але частка імпортних меблів на українському ринку з року в рік зменшується. Вітчизняні виробники витісняють імпорт переважно з нижнього і середнього цінових сегментів. Більшість імпорту на нашому ринку представлено еліт і бізнес-класом для дому та офісів. Лідерство серед імпортної продукції утримують італійська продукція, значна частина припадає на білоруські, литовські, німецькі, польські, румунські, французькі, фінські й чеські меблі. Експерти пояснюють таку тенденцію дією митних бар’єрів, через які дешеві імпортні меблі стають неконкурентоспроможними за ціною на внутрішньому ринку.Фахівці вважають, що нині 35% спеціалізованого ринку працює в «тіні». Це — дрібні підприємства, які складають меблі з готових комплектів малими партіями і не сплачують податків. За підрахунками президента УАМ Олександра Беляєва, в Україні майже п’ять тисяч підприємств виробляють меблі. З них лише близько 300 великих і середніх, що працюють в промисловому режимі, решта — малі приватні підприємства та майстерні, які виготовляють ексклюзивні зразки на замовлення невеликими партіями. Великі й середні підприємства виробляють загалом близько 60% вітчизняних меблів. Через масовість виробництва собівартість їхньої продукції значно менша, а рентабельність виробництва вища. Проте й малі підприємства мають деякі переваги. Вони гнучкі й враховують найменші побажання клієнтів, їхня продукція розрахована на конкретного споживача або цільовий місцевий ринок, уподобання якого дрібному виробникові добре відомі.

Висновки

У наш час, нарешті, з’явилась можливість вибирати. Ринок меблів, зокрема його сегмент — шафи-купе, нині можна назвати ринком покупця, позаяк саме споживачі диктують свої умови, нав’язуючи виробнику певні смаки та уподобання, багато в чому, щоправда, зумовлені особливостями їх оселі. Таким чином, процес придбання меблів стає приємним та спокійним, хоча для кожного все ще залишається надзвичайно відповідальною справою.

Споживачі вимогливі не лише до якості меблів, але й до роботи з простором, кольором та стилем. Зараз, коли молодь стала активною частиною суспільства і справжнім творцем майбутнього, молодшає і змінюється бізнес та, відповідно, мода на інтер’єри. Саме тому багато дизайнерських агентств пропонують своїм клієнтам більш сучасний, «помолоділий» інтер’єр, в якому разом із класом і стилем поєднувалася б невимушена розкіш. Тотальна схожість побуту, меблів, способу життя давно відійшла у минуле. Починаючи з кінця 90-х рр. минулого століття можна і просто необхідно дозволити собі індивідуальний дизайн, авторський інтер’єр. Так звані корпусні меблі, основа наших традиційних стінок, як правило, виконані з ламінованої ДСП або MDF, будуть поступово видозмінюватись. Нині стінки модно розсувати, розставляти у різні кімнати, що дає відчуття більшої свободи простору й повітря. Новою тенденцією є розділ простору кімнати за допомогою розсувних міжкімнатних перегородок, за кожною з яких панує свій світ.

Дедалі більш популярними стають меблі з «масиву» або натурального дерева. Причому «масивом» можуть бути не всі меблі, а лише зовнішні елементи-прикраси.

Таким чином, меблеву промисловість можна вважати одним із перспективних секторів розвитку економіки України, що потребує підтримки держави.

Серед основних заходів, які стимулювали б розвиток меблевого виробництва, визначені такі:

1. Визнати меблеву промисловість у рамках України якщо не пріоритетною, то принаймні перспективною.

2. Забути про Китай і ретельно вивчити досвід Польщі, Естонії, Латвії, Литви.

3. Конкурувати з допомогою дизайну, використовуючи національні традиції, удосконаленого сервісу й обслуговування.

4. Інвестувати кошти у перспективні вітчизняні наукові дослідження і галузеву освіту.

5. Розвивати вітчизняне виробництво обладнання, фурнітури і матеріалів.

6. Захистити виробника всіма можливими засобами державного регулювання.

Здійснення цих заходів дасть можливість не тільки наростити «меблеві м’язи» (наявність сильних м’язів, можливо, дозволить мишці втекти від тигра), але й частково розв’язати соціально значущі проблеми державного масштабу.