5. Характеристика сучасних кредитних грошей.

Кредитні гроші – неповноцінні гроші, які виникли на основі розвитку кредитних відносин і емітуються відповідно до потреб обороту в грошах. Основні форми кредитних грошей є паперові гроші, монета, депозитні гроші, електронні гроші. Залежно від статуса емітента виділяють казначейські та банківські гроші. Банкнота – пристий вексель емісійного банку. Характерними ознаками класичної банкноти: випуск її емісійним банком замість комерційних векселів, об.обмін на золото за першою вимогою власників,подвійне забезпечення:золоте-золотим запасом банку і товарне -комер.векселями, які перебували у портфелі банку.Подвійне забезпечення гарантувало їй надійність, сталу вартість,надійний обіг та високу еластичність обігу.Через забезпечення комерційними вкселями досягалося саморегулювання обігу банкнот. Так було до 1933 року, коли банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості - розмін на золото. До того ж в сучасних умовах зазнав деформації механізм автоматичного регул.емісії банкнот на основі вексельного забезпечення. Поряд з комерційними стали використовуватися казначейські векселі та облігацій держ. позик для забез. випуску банкнот.Головні її ознаки та переваги в тому , що на покриття витрат держави вона випускається через кредитування під боргові зобов.казначейства.Це значить ,що державаможе брати участь в емісійному механізмі на рівні з комерційними підприємствами, якщо зможе погасити свої борги емісійному банку.

Центральний банк через регулюваня портфелю цінних паперів може впливати на масу банкнот. Депозитні гроші – різновид банківських грошей, які існують у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів в банках. Використовуються для платежів у безготівковій формі. Приводяться в рух за допомогою чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо. Квазі-гроші – специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена і істотно відхиляється від стандартних форм. Формами є чек та вексель

158. Банк міжнародних розрахунків, його призначення, організація та діяльність.

Банк міжнарóдних розрахýнків (БМР) – спеціалізований міждержавний фінансовий інститут, який об’єднує на акціонерній основі частину фінансових ресурсів центральних банків 30 країн. Первісна мета створення БМР – координація надходжень і платежів, що виникали в зв’язку з репараціями, які сплачувала Німеччина країнам-переможцям у Першій світовій війні. Після Другої світової війни БМР брав участь в операціях за «планом Маршалла». Пізніше БМР став відігравати активну роль в операціях щодо компенсації негативних ефектів від міжнародних валютних угод спекулятивного характеру. Він належить центральним банкам країн-членів, контролюється ними, надає чимало суто спеціалізованих послуг центральним банкам як членам БМР, так і іншим центральним банкам. БМР виконує цілий ряд функцій - здійснює широке коло банківських операцій з метою сприяння центральним банкам в управлінні їх валютними резервами, тобто БМР є банком центральних банків; - слугує форумом (організатором) міжнародного грошово-кредитного і валютного співробітництва, у рамках якого періодично зустрічаються керівники центральних банків; - виступає інформаційно-дослідним центром з питань грошово-кредитних та валютно-фінансових відносин; - виконує функції агента та довіреної особи з виконання міжнародних фінансових угод, у тому числі до 1994 р. у рамках ЄС. БМР виконує такі операції: - операції з валютою і цінними паперами (в основному короткострокові державні цінні папери); - депозитно-позичкові операції (надає центральним банкам забезпечені золотом або депозитами кредити, іноді надає незабезпечені (резервні) кредити на надто короткі строки); - приймання урядових вкладів за особливими угодами (БМР не дозволено надавати кредити урядам або відкривати їм поточні рахунки); - інвестиційні послуги управління портфелем цінних паперів; - операції з купівлі-продажу і зберігання золота; - інші послуги на світових ринках як агента або кореспондента центральних банків (проміжне фінансування).