33. Управління заборгованістю підприємства

Управління дебіторською заборгованістю

У розділі «оборотні активи» бухгалтерського балансу вітчизняних підприємств відповідно до чинного законодавства показується як поточна дебіторська заборгованість (з терміном погашення до 12 місяців), так і довгострокова (з терміном погашення більше 12 місяців). При цьому по кожному виду заборгованості виділяється заборгованість покупців і замовників, векселі до отримання, заборгованість дочірніх і залежних підприємств, заборгованість учасників (засновників) по внесках в статутний капітал, аванси видані, інші дебітори. Тому управління дебіторською заборгованістю — важлива ділянка роботи фінансових і бухгалтерських служб підприємства.

Виконання її переслідує декілька цілей:

1. отримання платежів від дебіторів — одне з основних джерел надходження грошових коштів на підприємство. Отже, організація оптимальних режимів руху дебіторської заборгованості прямо впливає на мету діяльності підприємства в ринкових умовах — отримання доходів і прибутку;

2. у сучасних умовах існують певні суперечності між політикою в галузі закупівель і політикою продажів, що надає додаткове значення впровадженню ефективних процедур інкасації (відмітимо, що в даному випадку під інкасацією розуміється отримання коштів від його боржників);

3. як показує практика, облік реальних витрат або вигод від кредитних рішень, що приймаються (зокрема, від надання покупцям права на відтермінування платежу) може використовуватися як інструмент розширення продажів і підвищення оборотності поточних активів.

Залежно від політики оплати підприємством ресурсів (передоплата, оплата за фактом надходження, відтермінування платежу) у підприємства може виникати кредиторська і дебіторська заборгованість. Фінансовий цикл — час обороту грошових коштів підприємства.

Будь-яку суму коштів, використовувану підприємством для фінансування своїх витрат, можна розглядати як кредит (хай і внутрішній, взятий від інших операцій). А кредит коштує гроші за кожен день використання. Тому, чим довший фінансовий цикл, тим більше сумарні витрати підприємства.

Управління кредиторською заборгованістю

Кредитори — це особи, компанії або організації, що надають підприємству гроші, товари, або послуги у борг за умови, що він буде погашений в певний день або по закінченню певного терміну.

Позикові засоби підприємства — це те, що належить кредиторам. Одна частина таких коштів являє собою чисто грошові позики (кредити банків, облігаційні позики і ін.). Інша частина є сумою виниклих, але покищо не погашених зобов'язань перед різними кредиторами.

З погляду специфіки боргів, всіх кредиторів підприємства можна розбити на наступні групи:

позичальники (банки, утримувачі облігацій та ін.);

постачальники і підрядчики;

бюджет і позабюджетні фонди;

працівники підприємства (заборгованість по оплаті праці);

споживачі і клієнти (авансуючі постачання готовій продукції);

інші кредитори.

34. Показник фінансового левериджу. Розрахунок ефекту фінансового левериджу.

Для измерения совокупных экономических результатов, достигаемых при различном соотношении собственного и заемного капитала предприятия, используется показатель «финансовый леверидж». Финансовый леверидж измеряет эффект, заключающийся в повышении рентабельности собственного капитала с помощью увеличения доли заемного капитала в общей его сумме.

Для расчета эффекта финансового левериджа используется следующая формула:

ЭФЛ = (1 – Снп) (Ра - ПС) *ЗК/СК ,

где ЭФЛ - эффект финансового левериджа, заключающийся в приросте рентабельности собственного капитала, %; Снп – ставка налога на прибыль, выраженная десятичной дробью; Ра - уровень рентабельности использования активов предприятия, %; ПС - ставка процента за кредит, %; ЗК - сумма (или удельный вес) заемного капитала; СК - сумма (или удельный вес) собственного капитала.

Как видно из приведенной формулы, она имеет три составляющие, которые носят следующие названия:

1. Налоговый корректор финансового левериджа (1 – Снп), который показывает в какой степени проявляется эффект финансового левериджа в связи с различным уровнем налогообложения прибыли.

2. Дифференциал финансового левериджа (Ра - ПС), который характеризует разницу между уровнем рентабельности активов предприятия и уровнем ставки процента за кредит.

3. Коэффициент финансового левериджа (ЗК / СК), который характеризует сумму заемного капитала, используемого предприятием, в расчете на единицу собственного капитала.

Выделение этих составляющих позволяет целенаправленно управлять увеличением эффекта финансового левериджа при формировании структуры капитала.

Так, если дифференциал финансового левериджа имеет положительное значение, то любое увеличение коэффициента финансового левериджа будет приводить к росту его эффекта. Соответственно, чем выше положительное значение дифференциала финансового левериджа, тем выше при прочих равных условиях будет его эффект.

Однако рост эффекта финансового левериджа имеет определенные пределы. Снижение финансовой устойчивости предприятия в процессе повышения используемой доли заемного капитала приводит к увеличению риска его банкротства, что вынуждает кредиторов увеличивать уровень ставки процента с учетом включения в нее премии за дополнительный финансовый риск. При определенном (высоком) коэффициенте финансового левериджа его дифференциал может быть сведен к нулю (при котором использование заемного капитала не дает прироста рентабельности собственного капитала). Более того, в отдельных случаях дифференциал финансового левериджа может иметь отрицательную величину, при которой рентабельность собственного капитала снизится (часть прибыли, генерируемой собственным капиталом, будет уходить на обслуживание используемого заемного капитала по высоким ставкам процента).

Таким образом, увеличение коэффициента финансового левериджа целесообразно при условии, что его дифференциал больше нуля.