Методичні рекомендації до практичного заняття

При визначення ймовірності банкрутства досліджуваного підприємства слід перш за все провести аналіз його активів і пасивів, а також фінансових результатів, звертаючи увагу на такі аспекти:

• зміна валюти балансу;

• зміна виручки від реалізації і прибутку підприємства;

• приріст дебіторської заборгованості у порівнянні з кредиторською;

• наявність грошових коштів на поточному рахунку;

• величина робочого капіталу;

• питома вага власного капіталу у його загальній сумі;

• наявність непокритого збитку;

• зростання кредиторської заборгованості, а саме у частині поточних зобов’язань.

Існує ряд моделей для оцінки ймовірності банкрутства підприємства (модель Альтмана, модель Спрінгейта), але вони не можуть застосовуватися для аналізу фінансової звітності сучасних українських підприємств.

Для оцінки ймовірності банкрутства використовуються наступні показники.

Коефіцієнт Бівера використовується для виявлення незадовільної структури балансу. Розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов’язань за формулою:

(90)

К_Б = (ф 2 ₂₂₀ – Ф 2₂₆₀) : (Ф 1 ₄₈₀ + Ф 1 ₆₂₀),

де К_Б – коефіцієнт Бівера;

Ф₂₂₀, Ф₂₆₀ – чистий прибуток і амортизація, наведені у рядку 220 і 260 форми № 2 “Звіт про фінансові результати” відповідно;

П₄₈₀, П₆₂₀ – довгострокові і поточні зобов’язання (підсумки розділів ІІІ і IV), наведені у рядках 480 і 620 ф. 1 “Баланс”.

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, який спрямовується на розвиток виробництва.

В такій ситуації створюється незадовільна структура балансу, підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.

Cash-Flow використовується для визначення чистих грошових потоків, які залишаються в розпорядженні підприємства. Cash-Flow – прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства у визначеному періоді та амортизаційні відрахування у цьому самому періоді.

Відношення Cash-Flow до заборгованості (нетто):

(91) КCash-Flow =	Cash-Flow (Ф.2 220 або 225 - Ф.2. 260)
	Сума заборгованості – грошові кошти – короткострокові фінансові вкладення (ф. 1 480 +620-230,240-220)

вказує на здатність підприємства розрахуватись за своїми боргами за рахунок результатів своєї господарської діяльності.

Темп зростання власного капіталу визначається за формулою:

(92)

ТР = (РіпП/ЧП) (ЧП/ОП)+(ОП/ВО) (ВО/ОЗ)

(ОЗ/НЗ)+(КЗ/ВК)

де ТР – темп зростання власного капіталу;

РіnП – реінвестований прибуток; ф.2 (к. 220 - ф. 4 ряд 140)

ЧП – чистий прибуток (ф.2 ряд.220);

ОП – обсяг продажу (ф.2 ряд. 035);

ВО – власні оборотні засоби (ф.1 ряд. 260 – ряд. 620) ;

ОЗ – оборотні засоби (ф.1 ряд. 260);

КЗ – короткострокова заборгованість ф.1 ряд. 620;

ВК – власний капітал ф. 1 (ряд. 380).

Співвідносячи показники звітного року з показниками року реструктуризації визначають рівень їх зміни та необхідність фінансової санації чи здійснення ліквідації підприємства.