- •1. Історія України, її об’єкт, предмет та періодизація.
- •2. Первісні люди: поява та спосіб життя. Першоначала людського життя в Україні.
- •3. Трипільська культура.
- •4. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •5. Побут, заняття та вірування скіфів.
- •6. Кімерійці, скіфи, сармати. Перші державні утворення на території України.
- •7. Східні слов’яни у давнині. Походження, розселення, заняття і суспільний лад.
- •8. Передумови утворення Київської Русі й особливості державного процесу.
- •9. Походження, виникнення та розвиток Київської Русі.
- •10. Політика князів Київської Русі у х ст.
- •11. Розбудова держави за Володимира Великого. Хрещення Русі та його історичне значення.
- •12. Політика Ярослава Мудрого і «Руська правда».
- •13. Київська Русь під час правління нащадків Ярослава Мудрого. Володимир Мономах.
- •14. Феодальна роздробленість Київської Русі.
- •15. Боротьба Русі проти монгольської навали та встановлення золотоординського іга.
- •16. Політичний устрій та соціально – економічний розвиток Київської русі.
- •17. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі.
- •19. Включення українських земель до Великого князівства Литовського та Польщі.
- •20. Кревська унія: причини, зміст, наслідки
- •21. Люблинская унія1569 р., її причини та її наслідки для Українських земель.
- •22. Брестська унія (1596 р.), її причини та наслідки для українських земель.
- •23. Соціально – економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського та Польщі (середина хіу ст. – перша половина хуі ст.)
- •24. Культура України у хіу – хуі ст.
- •25. Суспільні рухи кінця хvі-30-х років хvіі ст.
- •26. Проблема походження козацтва в історичній літературі.
- •27. Винекнення козацтва. Занняття побут, звичаї, військове мистецтво
- •28. Заснування Запорізької Січі та її історичне значення.
- •29. Українське козацтво як впливовий чинник міжнародного життя.
- •30. Реєстрове козацтво. Боротьба з турками й татарами
- •31. Причини, характер, рушійні сили й етапи української національної революції середини хvіі ст.
- •32. Б.Хмельницький – видатний державний діяч і полководець, дипломат.
- •33. Утворення Української гетьманської держави. Політика українського уряду в середині хуіі.
- •34. Українсько – московські звязки під час української національної революції середини хуіі ст
- •36. Переяславська угода 1654 року, її причини, сутність і наслідки.
- •37. Україна у 1654 – 1657 роках.
- •38. Історичне значення української національної революції середини хуіі ст. І діяльності Богдана Хмельницького.
- •39. Гетьмани України доби Руїни ( друга половина хуіі ст.)
- •40. Основні напрямки політики і. Виговського. Гадяцький договір.
- •41. Гетьманування ю. Хмельницького та Переяславська угода 1659 р.
- •42. Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства ( вересень 1657 – червень 1663)
- •43. Політика уряду п. Дорошенка.
- •44. Україна за гетьмування і.Мазепи.
- •45. Андрусівський мир 1667 р. І його значення для України.
- •46. Політика Петра і щодо України.
- •47. Обмеження та ліквідація козацької державності у хуііі ст.
- •48. Ліквідація Запорізьської Січі у хvііі ст., її причиниі наслідки.
- •49. Правобережні та західноукраїнські землі у хуііі ст.
- •50. Культура України у 17-18 ст.
- •51. Діяльність п.Орлика. Бендерська конституція і «Вивід прав України»
- •52.Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині 17-18 с.
- •53. Поділи Речі Посполитої , їх наслідки.
- •54. Українські землі у складі Росії у і пол. 19 с.
- •55. Початок Українського культурного відродження в першій половині 19 ст.
- •56.Українське національне відродження .
- •57.Громадські політичні організації на українських землях.(перша половина 19 ст.)
- •58. Кирило – Мефодіївське товариство.
- •59. Західноукраїнські землі в першій половині хіх ст.
- •60. Культура України хіх ст.
- •61. Український національний рух другої половини хіх ст.
- •62. М. Драгоманов та його вплив на розвиток Українського національного руху.
- •63. Культурно – національний рух на західноукраїнських землях у середині хіх – на початку хх ст.
- •64. Соціально – економічний розвиток українських земель на початку хх ст.
- •65. Столипінська аграрна реформа, її наслідки для України.
- •66. Події 1905 – 1907 років в Україні.
- •67. Діяльність українських партій і організацій у 1905 – 1914 роках.
- •68. Особливості розвитку українського національного руху під владою Російської й Австрійської імперій.
- •69. Україна й українці в першій світовій війні.
- •70. Діяльність Української Центральної ради у 1917.
- •71. Перший і другий Універсали уцр. Утворення генерального секретаріату.
- •72. Діяльність українських партій і організацій у добу Центральної ради.
- •73. Брестський мирний договір (1918), його підготовка, підписання, тополітичні наслідки для унр.
- •74. Політика Центральної Ради у 1918 р.
- •75.Діяльність унр.
- •76. Причини характер і рушійні сили державного перевороту 29 квітя 1918 року.
- •77. Українська Держава п.Скоропадського (1918)
- •78.Утворення Директорії унр та її діяльність.
- •79. Діяльність українських партій і організацій у добу Директорії.
- •80. Західноукраїнська народна Республіка.
- •81.Події 1919 року на території України.
- •82. Причини укладення, зміст та наслідки Варшавської угоди між унр і Польщою.
- •83. Встановлення радянської влади в Україні. Входження усрр до срср.
- •84. Голод 1921 – 1923 років в Україні.
- •85. Нова економічна політика (неп) та особливості її здійснення в Україні.
- •86. Політика українізації у 1920 –ті роки: форма і зміст.
- •87. Політика суцільної колективізації в Україні. Голодомор 1932-33 рр.
- •88. Індустріалізація в Україні.
- •89. Сталінські репресії в Україні в 1930-ті роки.
- •90. Досягнення та втрати української культури в 1920- ті, 1930 – ті рр.
- •91. Польський режим на західноукраїнських землях у1920 -1930 роки.
- •92. Український національний рух у Західній Україні між двома світовими війнами.
- •93. Включення західноукраїнських земель до складу урср у 1939-1940 рр.
- •94.Окупація українських земель Німеччиною та її союзниками у 1941-1942 рр.
- •95. Німецький окупаційний режим в Україні 1941-1944 рр.
- •96.Радянський партизанський рух в Україні в роки другої світової війни.
- •97. Український націоналістичний повстанський рух у 1941-1944 років
- •98. Звільнення України від нацистської окупації в 1943-1944 рр.
- •99. Україна після другої світової війни: втрати та здобутки.
- •100. Повоєнна відбудова України (1945 - середина 50-х років).
- •101. Культурне життя України (друга половина 40-х - початок 50-х років).
- •102. Хрущовська «відлига» та її характер в Україні.(1956-1964).
- •103. Соціально – економічний розвиток Української рср середини 1960 середини 1980 років.
- •104. Опозиційний рух в україні у другій погловині 1960 – 1980 рр.
- •105. Формування багатопартійності в Україні наприкінці 1980-х – в 1990 – х роках.
- •106.Розбудова української незалежної держави. 1991-2003
- •107.Соціально - економічний розвиток України в 1991-2003 роках.
- •108. Державна символіка України, її історичне походження.
17. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі.
У Київській державі сформувалася і досягла високого рівня її своєрідна і неповторна культура. Побудована на традиціях землеробської культури східних слов'ян, вона увібрала в себе кращі досягнення Заходу і Сходу.
За часів Володимира започатковують освіту, відкривають періпі школи. Літопис про це сповіщає так: «Послав і почав брати у визначних людей дітей і давати їх на книжну науку, а матері цих дітей плакали за ними, бо ще не утвердилися у вірі, плакали, як за мерцями». Князь Ярослав запроваджує обов'язкове навчання для молоді вищих станів, готуючи її для майбутньої ДІЯЛЬНОСТІ.
Шкільну справу у свої руки взяла церква, що надало освіті певної однобічності. Навчали за допомогою богословської літератури, передусім Псалтиря.
Не цуралися знань і князі. Так, Ярослав Мудрий заснував першу бібліотеку при Софії, Володимир Мономах написав літературні повчальні твори, уславився як філософ волинський князь Володимир Василькович. Писемність поширювалась і серед простого люду. Це підтверджують знайдені в Новгороді «берестяні грамоти» і велика кількість написів, які робили на своїх виробах ремісники. Математичні знання зводилися до чисто практичних — чотири дії, дроби, обчислювання відсотку.
Популярністю користувалися різного роду переклади з латині і грецької мови. Це були візантійські хроніки, історія Олександра Македонського та ін. Спочатку оригінальні літературні твори являли собою переробку перекладацьких мотивів. Згодом вводяться місцеві сюжети — «Моління Данила Заточ-ника» (збірка життєвих і політичних порад новгородському князю Ярославу), славнозвісне «Слово про закон і благодать» київського митрополита Їларіона (середина XI ст.). Вершиною літературної творчості було «Слово о полку Ігоревім» (кінець XII ст.), в якому широко представлено народну символіку, міфологію та звичаї, на основі котрих формулювалися основні моральні вимоги до захисників Русі, заклики до об'єднання роздроблених князівств у спільну боротьбу проти зовнішніх ворогів, утверджувалися лицарські чесноти творців держави.
У монастирях ченці вели літописи. Найвідомішим серед них є «Повість временних літ», започаткована (близько 1039 р.) ченцем Києво-Печерського монастиря; продовжував літопис Никон, а впорядкував у 1112 р. Нестор.
Народ відтворював Історичні події у казках, билинах, піснях.
Великого поширення набули медичні знання, які почи-"акіть витісняти знахарство і ворожбитство. Згідно з літописом У Києво- Печорському монастирі в другій половині XI ст. перебували відомі лікарі — Дем'ян, Пресвітер та Агопіт Лічець. Поширюються й знання з географії. Найбільшу популярність мала праця чернігівця «Ходіння Даниїла», в якій автор описав землі, що бачив під час подорожі до Палестини (кінець XI— початок XII ст.).
Значного розвитку в Київській державі набула архітектура. Перебуваючи під впливом Візантії, Малої Азії І Балкан, давньоруські архітектори виробили так званий візантійський стиль, відповідно до якого побудовано храм св. Софії в Києві, а також храми в Полоцьку, Чернігові, ВишгородІ, у київських монастирях — Видубецькому і Києво-Печерському. Про могутність оборонних споруд свідчать залишки Золотих воріт у Києві і замкового будівництва в Галичині.
Високого рівня досягає малярство. Про цс свідчать як великомасштабні високохудожні розписи церков, так і мініатюри в рукописах. Далеко за межами своєї батьківщини були відомі київські ювеліри, Іконописці, зброярі. Багато з ювелірних прийомів (чернь, фініфть, зернь) залишалися секретом київських майстрів.
18. Галицько - Волинська держава – спадкоємиця Київської Русі.
Під ударами монголо-татарів Київська Русь остаточно розпалася на окремі, залежні від завойовників князівства, і перестала існувати як держава. Естафету київської державності підхопило Галицько-Волинське князівство, яке стало безпосереднім її спадкоємцем. Галицько-Волинське князівство виникло не стільки внаслідок розпаду Київської Русі, насамперед внаслідок місцевого розвитку, а пізніше — об'єднання двох князівств Галицького і Волинського. У 980—990 рр. Володимир Великий відвоював у поляків Галичину і Волинь і приєднав їх до своїх володінь. Київським князям вдалося закріпити ці землі за своїми наступниками. Тому першими в Галичині правили Ростиславичі, нащадки онука Ярослава Мудрого. Тим часом на Волині до влади прийшли Мстиславичі, що вели свій рід від Володимира Мономаха.
У процесі розпаду Київської держави першою відокремилася від Києва Галичина. Перший, кому вдалося зміцнити Галицьке князівство, був князь Володимирко (1123— 1153). Він підпорядкував своїй владі все князівство і згодом успішно протистояв намаганням київських князів впливати на розвиток подій у Галичині. Столицею він зробив Галич над Дністром, який знаходився на важливому торговельному шляху до Чорного моря.
Обдарований син Володимирка Ярослав Осмомисл (1153—1187) розширив кордони князівства аж до гирла Дністра, що у теперішній Молдові. З піднесенням Галичини процвітали її бояри. За Ярославового правління значно зріс їхній політичний вплив.
Ще більшу непокірність і незалежність галицькі бояри стали виявляти за владування сина Ярослава Осмомисла Володимира (1187—1198), останнього з династії Ростиславичів.. Князь Володимир не любив радитись з боярами. Вони виступили проти нього, примусивши князя тікати в Угорщину. Король Угорщини Андрій пообіцяв допомогти Володимирові, але, зайнявши Галичину, оголосив цю землю своєю. Народ повстав проти чужинців і, спираючись на нього, Володимир визволив своїземлі від мадярів. Володимиру вдалося повернути галицький престол, але він відтепер ще більшою мірою залежав від волі бояр. Цей випадок став типовим протягом наступних 50 років, коли князі ворогували з боярами, а чужинці втручалися в це протистояння.
Незважаючи на піднесення Галичини, життя диктувало необхідність її об'єднання з Волинню. В 1199 р. волинський князь Роман Мстиславович, спираючись на підтримку дружинників, частину середніх і дрібних бояр та міщан, які були незадоволені могутністю великих бояр, зайняв Галич. Утворилося єдине Галицько-Волинське князівство. Це була важлива подія: виникнення нового сильного політичного організму на заході, що міг перейняти на себе спадщину від занепадаючого Києва. Важливо було й те, що Галицько-Волинська держава займала тільки українські землі. Це сприяло консолідації народу.